Щороку, кожної третьої неділі травня, Україна вшановує День пам’яті жертв політичних репресій. Це день скорботи та пам’яті про мільйони українців, які стали жертвами нелюдського терору, були знищені через свої переконання, слова, походження або навіть ім’я. Це голос нашої історії, який закликає нас пам’ятати і не мовчати про трагічні сторінки минулого.

У радянські часи політичні репресії стали страшною реальністю для мільйонів українців. Людей арештовували серед ночі, відправляли у заслання, катували у підземеллях та відправляли до таборів смерті. Багатьох розстрілювали без суду та слідства, або ж за сфабрикованими звинуваченнями. Під прицілом репресій опинилася українська інтелігенція, селяни, митці, вчителі, науковці – цвіт нації. Політичні репресії не щадили нікого: ані дітей, ані літніх людей, ані жінок, ані чоловіків.

Це була справжня війна проти власного народу, війна, метою якої було змусити людей мовчати, підкоритися та забути про своє минуле. Але пам’ять виявилася сильнішою за страх. Завдяки спогадам очевидців, архівним документам та праці істориків, ми сьогодні маємо можливість говорити правду про ті страшні часи. А правда – це потужна зброя, яка допомагає запобігти повторенню трагедії. Важливо пам’ятати, що свобода не дається нам назавжди. За неї потрібно боротися щодня, кожним своїм словом, кожним вчинком.

Сьогодні, запалюючи свічку пам’яті про жертв політичних репресій, ми демонструємо свою відповідальність перед тими, хто загинув, перед тими, хто вижив і доніс правду до наших днів, і перед майбутніми поколіннями, які мають жити у вільній та демократичній Україні. Ми повинні пам’ятати, не пробачити і не допустити повторення подібних трагедій.

День пам’яті жертв політичних репресій – це не просто дата в календарі. Це день, коли кожен з нас має замислитися над ціною свободи, над важливістю пам’яті та над нашою відповідальністю за майбутнє України. Пам’ятаймо… Не пробачимо… Не повторимо!