Мешканка Шостки, Валентина, ділиться жахливими спогадами про суботній обстріл міста. Її розповідь – це свідчення руйнівної сили війни та людського горя. «Коли вибухнуло, то мене як відкинуло кудись. Все полетіло, повивалювалось все, що можна і що не можна. Тобто мені всю хату розбомбили», – з болем згадує Валентина. Її дім перетворився на руїну, а вона дивом залишилася живою.

Валентина розповідає, що після обстрілу їй довелося спати під двома ковдрами, адже двері були вибиті вибуховою хвилею. «Вони і тепер у мене наче вигнуті», – додає вона, показуючи наслідки обстрілу Шостки. Її історія – це лише один епізод з життя міста, яке потерпає від війни. Обстріл Шостки завдав непоправної шкоди не лише будівлям, але й людським долям.

Цей трагічний випадок підкреслює важливість підтримки тих, хто постраждав від воєнних дій. Кожен з нас може зробити свій внесок у допомогу тим, хто втратив домівку та близьких. Важливо пам’ятати, що за кожною цифрою статистики стоїть людська трагедія.

Обстріл Шостки – це нагадування про те, що війна триває, і ми повинні бути пильними та готовими допомогти тим, хто цього потребує. Слова Валентини – це крик душі, який не повинен залишитися непочутим. Пам’ятаємо про тих, хто постраждав, і робимо все можливе для їх підтримки.