У сучасному світі, де інклюзивність та повага до кожного є ключовими цінностями, надзвичайно важливо розуміти та застосовувати принципи безбар’єрної мови. Це стосується всіх аспектів спілкування, і особливо – звернень до людей з певними особливостями. Давайте розберемося, як правильно говорити про людей, які мають порушення зору, щоб виявити повагу та підкреслити їхню рівність у суспільстві.

Основний принцип безбар’єрної комунікації полягає в тому, щоб завжди ставити людину на перше місце. Ми говоримо про людину, а потім – про її особливості, якщо це взагалі необхідно згадувати. Цей підхід допомагає уникнути стигматизації та зосередити увагу на особистості, а не на її відмінностях.

Коли ми говоримо про людей, чий зір відрізняється від загальноприйнятої норми, важливо використовувати коректні терміни. Правильно буде сказати: “людина з порушеннями зору”. Також допустимими є формулювання “людина з повною або частковою втратою зору” або “незряча людина”. Ці варіанти шанобливі та точно відображають реальний стан речей, не несучи негативного забарвлення.

Натомість, слід уникати застарілих та некоректних висловів. Слова на кшталт “сліпий” або “підсліпуватий” є образливими і можуть завдати психологічного дискомфорту. Також не рекомендується вживати термін “людина з вадами зору”, оскільки він може сприйматися як применшення гідності. Використання таких слів мимоволі підкреслює “інакшість” людини, замість того, щоб бачити її як повноцінного члена суспільства.

Пам’ятаймо, що слова мають велику силу. Вони можуть як підтримати та об’єднати, так і образити та відштовхнути. Наша мова відображає наше ставлення до світу та інших людей. Свідомо обираючи безбар’єрні та шанобливі вислови, ми робимо внесок у створення більш інклюзивного, толерантного та дружнього суспільства. Кожна людина є унікальною і заслуговує на повагу, незалежно від будь-яких своїх особливостей. Давайте будемо уважними одне до одного, адже саме з таких дрібниць, як коректне спілкування, починається побудова справді сильного та щасливого суспільства.