???️Коли неможливо передати стан душі словами, тоді вмикають музику…. Але сьогодні я не знаю такої мелодії , яка може допомогти нашій родині…?? Такої ще не створили… ЙОГО ВБИЛА росія. НАШОГО ЯРИКА, ЯРОСЛАВЧИКА, ЯРОСЛАВА ДЗЬОБКА. Народжений для життя, янголом полетів до небесного Отця у своїх 30 літ… В середині нас сьогодні пустка. Він мав би творити, співати, грати, випікати, мандрувати, кохати свою дружину , плекати свою донечку, обіймати свою бабусю, пригортатися до материних грудей, відчувати плече батька, потиснути руки братам, зустрічатися з друзями, родиною , побратимами…. Мав би взяти доню на свої мужні плечі і пройтися вулицями свого села Гопчиця, де пройшло ЙОГО дитинство. Зателефонувати до нас і сказати: “Ми їдемо, готуйте шашлики!” – як це було раніше. У свої 15 пекти смачнючу піцу , від якої ми не могли відірватися, поки не побачимо дно великого блюда. Але ВІН повертається ” НА ЩИТІ”. В це страшно повірити, і ти знову і знову береш телефон і шукаєш зелений кружечок – знак того, що Ярослав повернувся з завдання і ти можеш його підтримати і відправити повідомлення…Я не можу чути вислову “У небо ідуть найкращі” . У кожної родини ВОНИ НАЙКРАЩІ – НАЙКРАЩІ ДОНІ І СИНИ. А вже потім ЗАХИСНИКИ… Ми не знаємо про що думав наш чорнобровий красень у ту останню мить свого земного життя,коли Його кров стікала у землю, яку ВІН боронив заради сьогоднішніх і прийдешніх поколінь…але знову і знову, перечитуючи переписку, переконуюсь- ЯРОСЛАВ ХОТІВ ЖИТИ!!!!! І ВІН ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЖИТИ у наших спогадах, у наших серцях, думках , у нашій родині. ЯРОСЛАВЧИКУ, я сьогодні без твоєї згоди публікую частинку нашої з тобою переписки. Щоб кожен, хто буде читати ці рядки ,міг ще більше познайомитися з ТИМ добрим, мужнім, світлим ВОЇНОМ,який боронив наш спокій. Болить за ТЕБЕ, за ТВОГО побратима Дмитра Коваля , серденько якого зупинилося у тому останньому бою. Ще два Соколи відлетіли у небо ???????️?️?️,щоб назавжди залишитися з нами…