## 85 років Раїси Павленко: Життєвий шлях, сповнений випробувань та стійкості

Кожен шлях унікальний, а солідний ювілей – це завжди час для роздумів про прожите. Сьогодні особливу увагу привертає історія Раїси Петрівни Павленко, яка відзначає своє 85-річчя. Її життя – це багата розповідь, сповнена значних подій, втрат та перемог.

**Дитинство у вихорі подій**

Народжена у 1940 році в родині військового, Раїса була наймолодшою донькою. Початок Великої Вітчизняної війни змінив її долю: батько пішов на фронт, а в 1943 році родина, що проживала у блокадному Ленінграді, втратила матір. Дві сестрички, Раїса та Галина, опинилися під опікою тітки, де й пережили війну. Батько, повернувшись з фронту, одружився вдруге. Старшу Галину залишили у тітки, а Раїсу забрали до нової родини. Таким чином, її дитинство та юність пройшли у мандрах, адже батько служив у різних куточках Радянського Союзу та за кордоном. Часті зміни шкіл, друзів та міст стали звичними.

**Професійний шлях та пошук дому**

Здобувши освіту агронома, Раїса Петрівна відпрацювала за розподілом, але згодом змінила сферу діяльності, ставши директором клубу. Попри бажання повернутися до батьківської родини, вона відчувала, що місця там уже немає, адже сім’я поповнилася ще двома дітьми.

Сестри підтримували зв’язок, листуючись. Галина, вже одружена з мешканцем села Гракове, запросила Раїсу до себе. Так, у 1962 році, село Гракове стало для Раїси Петрівни рідним домом. Спочатку вона працювала у штабі військової частини, що базувалася в селі. Захоплення волейболом стало доленосним – саме на спортивному майданчику вона зустріла Миколу, свого майбутнього чоловіка. У щасливому шлюбі народився син Юрій.

**Активна громадська діяльність та турбота про родину**

Подальше життя Раїси Павленко було насиченим. Вона працювала завідуючою магазином, агрономом на елеваторі. Її активна життєва позиція та дієвість призвели до того, що її неодноразово обирали депутатом сільської ради. Згодом вона обійняла посаду секретаря Граківської сільської ради, пропрацювавши на ній 10 років. Пізніше розпочала роботу в ощадній касі. Життя тривало: син Юрій одружився, і в його родині народилася донька Юлія. Подружжя вирішило шукати кращої долі на півночі, залишивши маленьку Юлю на виховання бабусі. Три роки Раїса Петрівна присвятила опіці над онучкою. Коли родина сина возз’єдналася, вона повернулася до роботи в ощадкасі, звідки й вийшла на пенсію. Однак, її авторитет та енергійність не дозволили сидіти склавши руки – односельці запропонували їй очолити ветеранську організацію, де вона змогла здійснити багато корисних справ.

**Випробування війною та надія на мир**

Повномасштабне вторгнення застало Раїсу Петрівну в Граковому. Згодом вона переїхала до селища Чкаловське, а потім – до сина у місто Чугуїв. Онучка з маленькою правнучкою Марійкою евакуювалися за кордон. Після звільнення рідного села, Раїса Петрівна повернулася до Гракового. Її будинок зазнав значних пошкоджень, але вона з наполегливістю взялася за його відновлення.

Сьогодні головною мрією Раїси Петрівни є завершення війни та повернення її рідних дівчат – Юлі та Марійки. Вона з нетерпінням чекає на мирне життя.

Односельці, рідні та друзі вітають Раїсу Петрівну Павленко з ювілеєм. Ми приєднуємося до всіх побажань, щиро бажаючи міцного здоров’я, невичерпної бадьорості душі, глибокої поваги оточуючих та щирої любові близьких. Нехай надія на мир та здійснення найзаповітнішої мрії буде завжди з Вами!

З ювілейним Днем народження!