Коли прощаємося з Героєм — навіть сонце виходить із-за хмар, щоб віддати шану💙💛

8 жовтня Головинська громада у скорботі схилила голови — у рідну землю віддали Героя, Захисника України, Юрченка Сергія Володимировича. Зі сльозами на очах, з болем у серці рідні, побратими, односельці та всі небайдужі провели в останню путь воїна, який до кінця залишався вірним присязі та своєму народові. Його життя — це шлях справжнього чоловіка, патріота, Людини з великої літери.

Сергій Володимирович Юрченко народився 3 червня 1977 року у селі Ставок. Тут пройшли його дитинство та юність, тут він закінчив місцеву школу. Після здобуття професійної освіти у Рівненському профтехучилищі №11 Сергій відслужив у лавах армії, а далі — все життя працював у ремонтній та будівельній сферах. Його руки називали «золотими» — бо не було такої справи, яку б він не зміг зробити. Але найбільшою його майстерністю була здатність допомагати людям. Щиро, безкорисливо, по-людськи. Саме за це Сергія Юрченка поважали й цінували всі, хто мав щастя його знати.

У 2014–2015 роках Сергій брав активну участь в АТО. А з перших днів повномасштабного вторгнення він не зміг залишатися осторонь. Попри проблеми зі здоров’ям, Сергій Юрченко зробив усе можливе, щоб повернутися до війська. І таки став до лав Збройних Сил України, виконуючи свій обов’язок як головний сержант, стрілець-снайпер. Він загинув 29 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Піщане, що на Куп’янщині Харківської області, мужньо виконуючи бойове завдання.

Сергій був люблячим чоловіком, турботливим батьком 26-річного сина Максима. У нього залишилися дві сестри та брат, з яким, на жаль, родина втратила зв’язок через війну. Сергій Юрченко був доброю, щирою, мужньою людиною — таким його пам’ятатимуть усі, хто знав його особисто. А для всієї України він назавжди залишиться Героєм.

🕯️Вічна пам’ять і шана Герою України!
🇺🇦Слава Герою! Слава Україні!