Відкликання працівника з відпустки є процедурою, що суворо регламентується законодавством України і може бути застосована лише у виняткових випадках та за наявності чітко визначених умов. Це не просто примха роботодавця, а вимушений захід, який має серйозні правові наслідки. Основні норми, що регулюють відкликання працівника з відпустки, містяться у Законі України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, зокрема у статті 12, а також у Кодексі законів про працю України (КЗпП).

Першочергово, найважливішою умовою є згода самого працівника. Без його письмової згоди відкликання працівника з відпустки є неможливим і вважатиметься порушенням трудового законодавства. Це підкреслює пріоритетність права працівника на відпочинок, яке гарантується Конституцією України.

Крім згоди, існують строго визначені законом підстави для відкликання. Вони включають:

• Відвернення стихійного лиха або виробничої аварії. Це ситуації, коли існує безпосередня загроза життю та здоров’ю людей або масштабне руйнування, і присутність конкретного працівника є критично важливою для запобігання або ліквідації наслідків.
• Негайне усунення наслідків стихійного лиха або виробничої аварії. Після події, коли необхідно швидко відновити нормальну діяльність або мінімізувати збитки.
• Відвернення нещасних випадків. Сюди можна віднести ситуації, коли відсутність працівника може призвести до травмування інших осіб або його самого.
• Простій. Якщо виникає ситуація, коли підприємство або його частина не може функціонувати без присутності певного працівника, що перебуває у відпустці.
• Загибель або псування майна підприємства. Ситуації, коли існує реальна загроза втрати або пошкодження значних матеріальних цінностей, і лише цей працівник може ефективно запобігти цьому.

Ці підстави є вичерпними, і роботодавець не має права відкликати працівника з інших причин, таких як термінова здача звіту або великий обсяг роботи.

Процедура відкликання працівника з відпустки також має бути дотримана. Вона зазвичай включає кілька кроків:

1. Обґрунтування потреби: Керівник підрозділу або відповідна посадова особа складає доповідну записку, де обґрунтовує необхідність відкликання працівника, посилаючись на одну з вищезгаданих причин.
2. Отримання згоди працівника: Працівнику надсилається офіційне повідомлення (зазвичай у письмовій формі, з можливою доставкою кур’єром або поштою з повідомленням про вручення), де викладаються причини відкликання та прохання надати згоду. Працівник має право відмовитися.
3. Оформлення наказу: У разі отримання згоди видається наказ про відкликання працівника з відпустки. У наказі обов’язково зазначається причина відкликання, дата, з якої працівник має приступити до роботи, та умови оплати.
4. Оплата праці: Важливою умовою є правильна оплата праці. Частина відпустки, що була надана, але не використана, не втрачається. Після відкликання працівника, його праця оплачується за фактично відпрацьований час. Крім того, невикористана частина відпустки має бути надана працівнику в інший час або приєднана до наступної щорічної відпустки. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. Це означає, що за відпрацьовані дні працівник отримує заробітну плату, а відпускні за дні, що не були використані, можуть бути або перераховані як аванс за майбутню відпустку, або повернуті, а потім нараховані нові відпускні, коли невикористана частина буде надана. Це складна бухгалтерська процедура, яка вимагає уваги.

Невиконання цих вимог, зокрема відкликання працівника з відпустки без його згоди або без належних підстав, може призвести до серйозних юридичних наслідків для роботодавця, включаючи адміністративну відповідальність та вимоги про компенсацію з боку працівника. Отже, кожен випадок відкликання працівника з відпустки вимагає ретельного аналізу та суворого дотримання законодавства.

Пам’ятайте, що право на відпустку є фундаментальним правом, і роботодавець повинен ставитися до нього з максимальною відповідальністю.