КОНОТОПСЬКИЙ ТЕЛЕЦЕНТР: ФЕНОМЕН РАЙОННОГО МІСТА В ІСТОРІЇ ТЕЛЕБАЧЕННЯ УКРАЇНИ

Не кожен районний центр і сьогодні може похизуватися наявністю власного теле- та радіомовлення, а що говорити про минуле…

Цього року виповнилося 65 років з моменту, коли у Конотопі розпочав роботу телевізійний центр. Пробна передача вийшла в ефір напередодні 1 травня 1960 р. Це була трансляція виступу учасників художньої самодіяльності Будинку культури Конотопського електромеханічного заводу.

Телебачення увійшло в життя українців в 50-х роках. Однак процес телефікації України відбувався нерівномірно та мав місцеві особливості, зокрема на Сумщині.

📌Як Конотоп став унікальним містом на телевізійній мапі України….

Датою початку телевізійного мовлення в Україні вважають 6 листопада 1951 року. У цей день в ефір вийшов Київській телецентр. Поступово телестудії почали з’являтися в інших містах протягом 1955-1967 рр.: Харків, Донецьк, Одеса, Львів, Дніпропетровськ і Луганськ, Крим, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Кіровоград (Кропивницький), Конотоп, Суми, Чернівці…

Як бачимо, серед переліку обласних центрів і наше місто – Конотоп, районний центр Конотопщини. І це стало унікальним явищем, як і поява на Сумщині двох телецентрів — у Сумах та Конотопі, адже на той час навіть у найбільших і фінансово потужніших областях України не існувало подібного дуального телепредставництва. Конотопська та Сумська телестудії функціонували як окремі структурні одиниці, хоча їхня діяльність координувалася централізовано.

Хоча в Сумах процес телефікації почався раніше — 17 листопада 1955 року, конотопці на цілий рік випередили область зі створенням телецентру. Сумській телестудії дозвіл на регулярні передачі надали 15 травня 1961 року., а офіційна робота редакції почалася 1 червня 1961-го, коли в ефірі прозвучали міські новини та концерт учнів Сумської школи № 4.

📌Конотопський телецентр — приклад унікального регіонального успіху…

Планування та будівництво телевізійного центру в Конотопі розпочалося ще в травні 1959 року, завершено – на початку 1960 року.

Ініціатором його появи у Конотопі зазначають тогочасного керманича міста Михайла Лушпу, але, ймовірно, до цього доклав руки й директор заводу «Червоний металіст» Валентин Зайцев. Саме працівники цього підприємства були долучені до проєктування, будівництва телецентру, здійснювали монтаж кіно-передавальної установки та оснащення телестудії. Завдяки фінансової підтримки заводу, було закуплене професійне обладнання, зокрема камери чеського виробництва.

Телевізійний центр Конотопа складався з кількох об’єктів:

– передавальної телевізійної станції та вежі, що розташовувалися поруч — на місці, де нині знаходиться приміщення міської ради;

– телестудії заввишки у два поверхи, зали для перегляду кінофільмів, дикторської кімнати та кімнати звукозапису. Усе це розташовувалося в лівому крилі будівлі нинішнього ЦДЮТ (тепер — Управління соціального захисту).

Для порівняння: Сумська студія телебачення була розміщена в будівлі водонапірної вежі та мала набагато гірше технічне оснащення. Якщо конотопці працювали з професійною телеапаратурою, то сум’яни використовували кустарне обладнання — «промислові» камери, які застосовували для спостереження за станом залізничних колій, та і декорації сумської були максимально прості.

Варто зазначити, що на той час таких телевізійних вишок, як у Конотопі, налічувалось одиниці. Висота щогли була 111 м, вага – 5,7 т, тільки антена важила близько 600 кг. У практиці телебудівництва відомо, що такі вишки зводилися без антени. У Конотопі їх підняли разом за допомогою гелікоптера Рембази, який використовували й під час демонтажу вежі у 1968 році.

Телецентр був 4-х канальний. Крім ретрансляції, передбачалося виробництво власних програм. У перший рік потужність становила 1 кіловат, яку збільшили до 5. Охоплення сигналом сягало 40-50 км.

Жодних записів програм того часу не збереглося, адже трансляції велися виключно у прямому ефірі. Втім, окремі документи свідчать, що телестудія зосереджувала увагу на місцевих подіях. Згідно з тематичним планом Конотопської телестудії за ІІІ квартал 1962 року, в ефір мали вийти програми «Конотопські металісти — шахтарям», «Сім’я дружних» (репортаж про намотувальниць заводу «Червоний металіст»), «В гостях у Грузчанських колгоспників», «Чергує лікар Іванов» (із циклу «Наші дорогі конотопчани»), «З фотоапаратом по Конотопу» (із циклу «Наше місто») та інші.

У 1961 році штат Конотопської редакції телебачення мав 5 осіб: редактор, режисер ІІІ категорії, телеоператор ІІІ категорії, диктор-практикант та помічник режисера ІІ категорії. Того ж року список доповнили посадою кіномеханіка для демонстрації кінофільмів в ефірі.
Штат Сумської редакції також становив 5 осіб.
Поступово чисельність працівників зростала: у 1962 році колектив Сумської редакції налічував 7 осіб, а у 1963 році — Конотопської — 9.

У перший рік роботи Конотопська редакція мала працювати шість днів на тиждень по дві години щодня. На трансляцію власних телепередач було виділено 0,5 години на тиждень (24 години на рік), інші передачі (кінофільми органів кінопрокату, обмінного фонду, концерти, вистави тощо) — 11,5 годин на тиждень (538 годин на рік). Але вже в березні редакція виготовила 48 годин інших передач, а власних — 3 години. Таким чином, у перші місяці конотопці перевиконали план, довівши, що вміють і прагнуть створювати власний контент.

Обласні телевізійники в цьому плані відставали від Конотопської телестудії. У подальшому обсяг мовлення обох телестудій зростав. Їхні виробничі плани були майже однаковими в обсягах трансляції місцевих передач. Проте редакції постійно виходили за межі запланованого, коли це стосувалося виробництва власних програм. За такі дії телестудії, особливо Конотопська, неодноразово отримували догани.

Спектр передач Сумської та Конотопської редакцій відрізнявся. Лідером у процесі диференціації програм за тематичними та аудиторними характеристиками був Конотоп.

20 січня 1965 р. на екранах українських глядачів з’явилася нова заставка — УТ, що символізувала початок функціонування республіканського телебачення України.

А 1968 рік став останнім в діяльності Конотопської телестудії. Телецентр, відповідно до загальнодержавної програми, ліквідували, обладнання передали до Сум, розібрали й телевежу. Держава мала бажання контролювати й регулювати інформаційну політику на місцях.

📌І трохи про телевізори…

Перші телевізори у Конотопі почали з’являтися у другій половині 1950-их рр. Дехто дивився телепередачі з інших міст, використовуючи потужні підсилювачі і високі антени для прийому.

Коли у місті виникла власна телестудія і почалися регулярні телепередачі, жителі стали масово купувати телевізори.

У той час у СРСР телеприймачі у населення повинні були реєструватися. Тому, в «Радянському прапорі» за 31 березня 1960 р. Конотопська райконтора оголосила про проведення реєстрації телевізорів.

1 січня 1962 р. в СРСР було відмінено реєстрацію телевізорів, а також стягнення з них абонентської плати.

📌Відродження конотопського телебачення…

У другій половині листопада 1991 р. була зареєстрована відроджена Конотопська студія телебачення (КСТ) – недержавний місцевий інформаційно-розважальний телеканал, що працює вже майже 34 роки.

Перша передача КСТ під символічною назвою «Відродження» вийшла в ефір 7 січня 1992 р.

Телеканал “КСТ” та радіостанція “Перше конотопське радіо” входять до складу ТОВ «МИСТЕЦЬКО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ «РТВ-ЦЕНТР «ВЕЖА. Серед засновників – директорка КСТ Тетяна Голобурда, яка, після закінчення школи, ще встигла кілька років попрацювати на першій студії до її закриття.

У грудні 2023 року відбувся перехід місцевого телеканалу з аналогового мовлення на цифровий ( МХ-5).

📌Від перших експериментальних ефірів у 1960-му до сучасного цифрового мовлення…

Конотоп завжди вмів дивувати, бути новатором і зберігати традиції. Телевізійна справа, започаткована понад шість десятиліть тому, продовжує розвиватися, залишаючись важливою частиною культурного та інформаційного життя громади.

Сьогодні важко уявити, що в часи, коли телебачення тільки зароджувалося, маленький Конотоп став одним із піонерів цієї справи в Україні. Ми випередили час і навіть обласний центр, заклавши традиції, які живуть і досі. Це історія, якою наше місто по праву може пишатися.

***********************
Джерела інформації:

👉Оксана Кириленко. Становлення телевізійного мовлення на Сумщині: концептуальна модель: https://cct.dp.ua/index.php/journal/article/view/268/317
👉К.В.Шамардіна. Розвиток телебачення Конотопщини: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/32401/1/Shamardina.pdf;jsessionid=C5E46B1BF7DD76A15A71E72A4AEC4AC1
👉Г. Маляренко Телевізійний центр у Конотопі (7 травня 1960 – фото)
👉Іван Мащенко Телебачення України. Том 1. Телебачення de facto
👉Анастасія Литвиненко. Становлення українського телебачення: https://ktm.journ.knu.ua/wp-content/uploads/2024/03/Stanovlennia_ukrainskoho_telebachennia.pdf