💙🖤Координація та підтримка: у громаді обговорили проблеми родин зниклих безвісти 💙🖤

👥19 березня 2026 року в Олександрівці відбулася важлива зустріч, де зібралися родини тих, хто зник безвісти, та тих, хто перебуває в полоні. Ця зустріч, ініційована громадською організацією «Пріоритет» за підтримки Олександрівської селищної ради в межах роботи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, стала платформою для обміну інформацією та надання підтримки.

До обговорення долучилися представники державних органів, а також онлайн — представники Генерального штабу, Міжнародного комітету Червоного Хреста та військових частин. Основна мета заходу — надати відповіді на запитання, які мають величезне значення для родин зниклих безвісти та військовополонених.

Під час зустрічі обговорювалися складні питання, пов’язані з пошуком, взаємодією між різними структурами, доступом до даних та прозорістю процесів, які іноді здаються незрозумілими або надто повільними для громадськості. Важливо, що розмова стосувалася не лише бюрократичних процедур, а й людей, яких шукають, і тих, хто на них чекає.

Андрій Прихоженко, представник Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти в Кіровоградській області, детально розповів про систему пошуку та роль координації між відомствами. Галина Лугова, представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, наголосила на необхідності захисту прав родин та уважного ставлення до кожного звернення. Тарас Тарасенко, заступник начальника слідчого управління обласної поліції, пояснив особливості розслідувань у справах зниклих безвісти, процедури опізнання та повернення загиблих, а також обмеження, що існують у цих процесах.

Валентина Лепіть, заступниця начальника Знам’янського управління Пенсійного фонду, надала роз’яснення щодо соціальних виплат і статусів, які часто стають додатковим випробуванням для родин. Найцінніше, що люди мали змогу поставити свої особисті, конкретні та часто болючі запитання. Хоча не на всі запитання вдалося отримати негайну відповідь, сам факт діалогу та того, що їх чують, є значущим кроком.

Такі зустрічі не можуть миттєво вирішити всі проблеми чи зняти біль, але вони підтверджують, що пошук триває, що за цими історіями стоїть увага та робота. Вони дають родинам відчуття, що вони не залишені наодинці зі своєю невизначеністю. Адже за кожним ім’ям — життя, і хтось, хто щиро чекає. Підтримка родин зниклих безвісти є надзвичайно важливою для громади.