Корупція на публічній службі є однією з найгостріших проблем, що підриває довіру до державних інститутів та перешкоджає сталому розвитку країни. Це явище виникає тоді, коли посадова особа, наділена владними повноваженнями та можливостями, свідомо обирає особисту вигоду замість виконання своїх обов’язків в інтересах суспільства та відповідно до вимог закону. Однак важливо розуміти, що такі дії не залишаються безкарними, і за ними обов’язково настає юридична відповідальність.

Для ефективної боротьби з цим негативним явищем та забезпечення верховенства права в Україні, вкрай необхідно чітко розмежовувати види порушень, пов’язаних із корупцією. На практиці доволі часто виникає плутанина між поняттями «корупційне правопорушення» та «правопорушення, пов’язане з корупцією». Хоча ці терміни здаються схожими, вони мають принципові відмінності, що визначають характер відповідальності та правові наслідки.

Згідно з Законом України «Про запобігання корупції» (стаття 1), корупційне правопорушення — це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову чи дисциплінарну відповідальність. До таких правопорушень належать, наприклад, хабарництво, незаконне збагачення, зловживання владою або службовим становищем для отримання неправомірної вигоди. Ці діяння безпосередньо спрямовані на особисте незаконне збагачення або отримання переваг за рахунок службового становища.

Натомість, правопорушення, пов’язані з корупцією, – це діяння, що не містить безпосередніх ознак корупції як такої, але створює умови для її виникнення або пов’язане з порушенням антикорупційного законодавства. Прикладами можуть бути несвоєчасне подання декларації про майно та доходи, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, подарунків, правил поведінки тощо. За такі порушення також передбачена відповідальність, але вона, як правило, не пов’язана з кримінальною, якщо тільки вони не є частиною ширшої корупційної схеми або не призвели до неправомірної вигоди, що змінює кваліфікацію на корупційне правопорушення.

Розуміння цих відмінностей є життєво важливим не лише для публічних службовців, які зобов’язані дотримуватися антикорупційного законодавства та нести відповідальність за його порушення. Ці знання також необхідні кожному громадянину України. Адже саме свідомість суспільства, здатність відрізняти реальні злочини від недоліків чи помилок, допомагає ефективніше боротися з корупцією та вимагати прозорості від органів державної влади. Знання законів дозволяє громадянам не тільки розуміти, як функціонує держава, а й активно брати участь у контролі за її діяльністю, усвідомлюючи, що незнання закону не звільняє від відповідальності.

Боротьба з корупцією на публічній службі вимагає комплексного підходу: від вдосконалення законодавства та посилення контролю до підвищення правової культури суспільства. Лише спільними зусиллями можна побудувати державу, де принципи чесності, прозорості та справедливості є непорушними, а кожен посадовець діє виключно в інтересах народу України. Це є запорукою національної безпеки, економічного зростання та добробуту кожного громадянина.

Джерело: інформація державних органів