Корупція на публічній службі є однією з найсерйозніших загроз для демократичної держави та її громадян. Це явище виникає, коли службовець, наділений владою та широкими можливостями, свідомо обирає шлях особистої вигоди, ігноруючи принципи суспільного блага та законності. Таке протиправне використання службового становища підриває довіру до державних інститутів і гальмує розвиток країни. Однак важливо пам’ятати, що за подібні дії передбачено відповідальність, а ефективне запобігання корупції є пріоритетом для українського суспільства. Для глибокого розуміння природи корупційних діянь та механізмів їх запобігання, необхідно чітко розмежовувати види правопорушень. Українське законодавство, зокрема Закон України “Про запобігання корупції” (стаття 1), встановлює суттєву відмінність між “корупційним правопорушенням” та “порушенням, пов’язаним з корупцією”. На жаль, на практиці ці терміни часто плутають, вважаючи будь-яке порушення з боку чиновника проявом корупції. Проте, не кожне порушення має корупційну складову. Розуміння цієї різниці є ключовим для правильної кваліфікації дій та застосування адекватних заходів відповідальності, що сприяє системному запобіганню корупції.

Отже, давайте детальніше розглянемо, у чому полягає ключова відмінність. Корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняною до неї особою, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або дисциплінарну відповідальність. Суть полягає у використанні наданих службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Це може бути хабарництво, зловживання владою, незаконне збагачення. Натомість, порушення, пов’язане з корупцією, – це діяння, що не містить усіх ознак корупції, але створює умови для її виникнення або є порушенням встановлених Законом України “Про запобігання корупції” вимог, обмежень чи заборон. До таких порушень належать, наприклад, несвоєчасне подання декларації, порушення правил конфлікту інтересів, подарунків, спільництва тощо, якщо це не супроводжується отриманням прямої неправомірної вигоди саме за це конкретне діяння. Хоча такі порушення не є корупцією у чистому вигляді, вони можуть бути її передумовою або ознакою низького рівня антикорупційної культури. Знати ці відмінності надзвичайно важливо не тільки для публічних службовців, які зобов’язані дотримуватися норм антикорупційного законодавства і активно сприяти запобіганню корупції. Ці знання є фундаментальними для кожного громадянина України. Вони дозволяють краще розуміти, як функціонує наша держава, відрізняти випадкові помилки від умисних злочинів, а також усвідомлювати, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Активна громадянська позиція, заснована на правовій обізнаності, є рушійною силою у побудові прозорого та справедливого суспільства. Лише спільними зусиллями, розуміючи та застосовуючи принципи запобігання корупції, ми зможемо ефективно протидіяти цьому злу і забезпечити добробут для всіх.