У березні 2022 року російські війська окупували Маріуполь, змусивши Романа Прилепу, корінного мешканця міста, покинути рідний дім. Він знайшов прихисток у Шосткинській громаді. Зараз Роман очолює міську раду ВПО (Внутрішньо Переміщених Осіб), надаючи підтримку та допомогу тим, хто, як і він, був вимушений залишити свої домівки.

В інтерв’ю кореспондентам видання «На межі» Роман розповів про свій драматичний шлях з окупованого Маріуполя, сповнений викликів та випробувань, і про те, як він відбудовує своє життя на Шосткинщині. Його історія – це приклад стійкості та незламності духу.

Переїзд став для Романа важким випробуванням. Залишивши все, що було дорогим серцю, він зіткнувся з новими реаліями та потребою адаптуватися до незнайомого середовища. Однак, незважаючи на всі труднощі, Роман знайшов у собі сили почати все з початку. Шосткинська громада зустріла його з теплом та розумінням, надавши підтримку у важкий час.

На новій посаді Роман активно працює над вирішенням проблем, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи. Він допомагає їм знайти житло, роботу, надає юридичну та психологічну допомогу. Його досвід, як людини, яка пройшла через подібні випробування, робить його роботу особливо цінною та ефективною.

Інтерв’ю з Романом Прилепою – це не просто розповідь про особисту трагедію. Це історія про силу духу, про здатність людини знаходити надію навіть у найтемніші часи. Це заклик до підтримки тих, хто втратив дім, та до спільної роботи заради кращого майбутнього.

Роман ділиться своїми думками про майбутнє Маріуполя, про те, як він бачить його відбудову після звільнення. Він вірить у те, що його рідне місто знову стане квітучим та процвітаючим, і готовий докладати всіх зусиль для цього.

Він закликає всіх небайдужих долучатися до підтримки внутрішньо переміщених осіб, надавати їм допомогу та розуміння. Адже саме взаємодопомога та єдність роблять нас сильнішими перед лицем будь-яких випробувань.

Роман Прилепа став прикладом для багатьох, хто опинився у подібній ситуації. Його історія надихає та вселяє віру у те, що навіть після найтемнішої ночі завжди наступає світанок. Його прагнення допомагати іншим заслуговує на повагу та підтримку.

Підпишись на “На межі”