Костопільська громада попрощається з полеглим захисником України, Вадимом Данилець. У цей важкий час ми згадуємо його героїчний подвиг та відданість Батьківщині. Вадим Данилець, який віддав своє життя за волю та незалежність України, повертається додому на щиті 9 червня. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті як символ мужності та самопожертви.

Вадим Данилець народився 8 серпня 1996 року в мальовничому селі Гута. Його шкільні роки минули у місцевій школі, де він активно займався спортом. Особливих успіхів досяг у змаганнях з армспорту та легкої атлетики. Після закінчення школи, Вадим здобув професію електрогазозварювальника в Рівненському технікумі. Згодом, як і багато українців, поїхав на заробітки за кордон, де працював будівельником.

З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, Вадим перебував у Литві. Не вагаючись, він разом із вірними друзями повернувся до України, щоб стати на захист рідної землі. Спочатку долучився до лав територіальної оборони Костополя, а згодом підписав контракт і став частиною 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Вадим Данилець був справжнім патріотом.

Перші бої Вадим Данилець прийняв на сході Харківщини, поблизу міста Стове. Він розповідав, як важко було повірити, що вдалося вийти з того пекла без втрат. Брав активну участь у відвоюванні населеного пункту Мар’їнка на Донеччині. Під час одного зі штурмів, 11 грудня 2022 року, Вадим отримав уламкове поранення правої руки, але після операцій та тривалої реабілітації знову повернувся в стрій, ставши командиром розвідувальної роти тієї ж бригади.

Розвідувальні операції проводив поблизу Бахмута. Під час однієї з них, разом із побратимами, захопив два справних танки противника та вивіз їх з-під обстрілу. Згодом підрозділ перекинули на Курський напрямок. Бої там були виснажливими, Вадим поєднував обов’язки розвідника і старшого водія, вивозячи побратимів і техніку з-під щільного вогню. За два тижні до загибелі отримав звання сержанта. Вадим Данилець відзначився героїзмом та відвагою.

«Світла дитина… Змалку був працьовитим, щирим, з надзвичайно добрим серцем. Мама з бабусею виховували його самі, але він завжди був тією опорою, яка підтримувала не лише матір, а й кожного, хто був поруч. У нього були золоті руки, він завжди усміхався, випромінював тепло й любов до життя. Любив жити… Особливо тварини тягнулися до нього — він мріяв стати ветеринаром. Для всіх був другом, розрадником, порадником. У нього було стільки друзів, що здавалося, цілий світ його знає…», – згадує хресна мати Вадима.

Востаннє мати розмовляла з Вадимом 1 червня. Він поспішав і сказав: «Мамо, передзвоню завтра…» Але завтра не настало. Вадим Данилець загинув 2 червня 2025 року в Сумській області.

За мужність і вірність військовій присязі нагороджений медаллю «За зразкову службу». У загиблого залишилася мати. Прощання відбудеться 9 червня. Вічна пам’ять герою!