Костопільська громада готується до глибокої скорботи та урочистого прощання зі своїм відважним сином, захисником України, Сергієм Паньком. У понеділок, 30 червня, сотні сердець об’єднаються, аби зустріти полеглого Героя та провести його в останню путь, вшановуючи його незламний дух та жертовність.Життєвий шлях Сергія Панька розпочався 1 січня 1973 року в рідному Костополі. Тут він зростав, навчався у школі №1, здобував фах електрика у місцевому ПТУ, яке нині є будівельно-технологічним коледжем. До повномасштабного вторгнення, що змінила життя мільйонів українців, Сергій працював на фанерному заводі, а також шукав заробіток за кордоном. Проте завжди повертався додому, де його чекали не лише рідні, а й робота – місцевий майстер з ремонту електротехніки, на якого завжди можна було покластися. Останнім часом перед мобілізацією Сергій Панько трудився на лісопильному підприємстві, демонструючи свою працьовитість та відданість справі.Грудень 2022 року став переломним у житті Сергія, коли йому прийшла повістка. Після проходження військової підготовки він невдовзі вирушив на передову, долучившись до лав тих, хто щодня боронив нашу країну. Він пройшов крізь пекло найгарячіших точок на Донеччині, Харківщині, знову повертаючись на Донеччину, де йшли найзапекліші бої. Завжди на передовій, він служив командиром міномету мінометного взводу, демонструючи мужність та професіоналізм. За час служби додому Сергій Панько приїжджав лише один раз – у листопаді 2024 року, щоб розділити радість весілля свого сина, мить, яка стала дорогоцінним спогадом для родини.Дружина Валентина згадує, як чоловік розповідав, що смерть тричі оминала його, а серйозних поранень він дивом уникав, отримуючи лише контузії – невід’ємну частину війни, яку на фронті рідко лікують належним чином. Навіть перебуваючи в госпіталі, Сергій прагнув повернутися до своїх побратимів, адже війна була його реальністю, а побратими – другою родиною. Її прохання про хоча б короткий відпочинок удома залишалися безрезультатними – обов’язок кликав його на передову.Фатальний день настав у квітні 2025 року, на Вербну неділю. Того дня Сергій Панько повідомив дружині, що йому наказано йти на позицію, хоча це була не його черга. Наказ командування був обов’язковим для виконання. 13 квітня, під час висування на позицію в районі села Плещіївка Краматорського району Донецької області, автомобіль, у якому пересувалася бойова група, потрапив під нищівний удар ворожого дрона. Цей трагічний епізод обірвав життя двох бійців, серед яких був і Сергій Панько. Троє інших побратимів дивом вижили.Довгий час тіло Сергія Панька неможливо було упізнати, і він вважався зниклим безвісти. Рідні, сповнені надії та болю, здали біоматеріал для ДНК-експертизи. Днями слідчий Тернопільського управління поліції повідомив родині про збіг ДНК-профілю, що офіційно підтвердило загибель військовослужбовця. Ця звістка, хоч і розбила серця, принесла гірку впевненість у долі захисника.Костопільська громада віддасть останню шану своєму герою у понеділок, 30 червня. Жалобний кортеж із тілом загиблого захисника заїде в Костопіль о 8:00 ранку і пройде вулицями Рівненська – Нова – Коперніка – Складова – Дерев’яна – Хмизопільська – Панаса Мирного, де кожен мешканець зможе висловити свою скорботу та вдячність. Літія відбудеться о 12:30 у будинку Героя за адресою: вул. Панаса Мирного, №50. Чин похорону розпочнеться о 13:00 у храмі Петра і Павла, де рідні, друзі та побратими зможуть помолитися за упокій душі Сергія Панька. Після церковної служби, жалобна церемонія вирушить пішою ходою на Майдан Шевченка, де відбудеться громадське прощання з відважним воїном. Поховають Сергія на кладовищі «Нове» в Костополі, місці його вічного спочинку.Вічна пам’ять герою, який залишив по собі не лише скорботу, але й безсмертний приклад мужності та любові до Батьківщини. У нього залишилися дружина, син, донька, а також брат та сестра, яким ми висловлюємо найщиріші співчуття.