Вшанування пам’яті Костоусова Петра Джоновича: треті роковини від загибелі

22 жовтня 2022 року – дата, що назавжди закарбувалася в історії як день загибелі Костоусова Петра Джоновича. Він відійшов у вічність у перший, найважчий рік повномасштабної війни, розв’язаної росією проти нашої незалежної держави. Петро Костоусов став символом мужності та відданості Україні.

З біографії героя

Петро (Іванов) Костоусов народився 17 червня 1986 року. Його родина переїхала до Великого Бурлука з Вірменії ще в дитячі роки. Петро навчався у Великобурлуцькій середній школі, де докладав значних зусиль для опанування української мови, демонструючи свою повагу до нової батьківщини. Серед однолітків він вирізнявся зрілістю, виваженістю у прийнятті рішень та здатністю до справжньої, міцної дружби. Ці риси характеру залишилися незмінними і в дорослому житті, роблячи Петра Костоусова надійною опорою для близьких.

Шлях захисника України

З початком повномасштабного вторгнення росії, Петро Костоусов без вагань став до лав батальйону «Айдар». Попри відсутність попереднього військового досвіду, він проявив неймовірну відвагу, не відступивши перед обличчям ворога. З глибоко вкоріненим почуттям честі та власної гідності, він взяв до рук зброю, щоб захищати свою землю. Війна, що тривала на сході України з 2014 року, вимагала жертв, і Петро був готовий їх принести заради миру.

У жовтні 2022 року ситуація поблизу Бахмута на Донеччині була надзвичайно напруженою. Важкі бої точилися щодня, але українські захисники, серед яких був і 36-річний солдат Петро Костоусов, мужньо утримували позиції, відбиваючи атаки противника. Кожну розпочату справу Петро доводив до логічного завершення, і його військовий обов’язок не став винятком. Йому можна було довіряти, знаючи, що він завжди прийде на допомогу і буде вірний своєму слову до кінця.

Вічна пам’ять

Тієї осені Петро Костоусов повернувся до Великого Бурлука, селища, що стало йому рідним, на щиті, поповнивши лави небесного війська. Він назавжди залишиться в пам’яті рідних як найкращий брат, чоловік і люблячий батько двох дітей – щирий, добрий, сміливий і впевнений у собі. Великобурлуцька громада вічно пам’ятатиме і буде вдячна кожному своєму земляку, хто віддав життя за незалежність, мир і волю рідної землі.