Російський агропромисловий комплекс зіткнувся зі значними проблемами, що стали прямим наслідком агресивної політики країни та міжнародних санкцій. Попри гучні заяви кремлівського керівництва про “самозабезпеченість” агропродукцією, реальний стан справ свідчить про системні провали. Рентабельність та обсяги виробництва у сільськогосподарському секторі Росії невпинно падають, що є віддзеркаленням впливу зовнішньополітичного курсу та внутрішніх економічних викликів.

Хоча офіційні джерела Кремля заявляють про достатнє забезпечення країни зерном, олією, цукром та м’ясними продуктами, вплив міжнародних санкцій та значні витрати на військові дії призвели до різкого зростання вартості кредитних ресурсів. Це стало критичним ударом для виробників агропродукції в РФ, багато з яких залежать від зовнішнього фінансування для підтримання своєї діяльності. Здорожчання капіталу підриває інвестиційний потенціал галузі та ускладнює її розвиток.

Спроби влади підтримати інвестиційну привабливість сільського господарства та скоротити імпортозалежність стикаються з серйозними перешкодами. Незважаючи на декларовані зусилля, агросектор Росії продовжує демонструвати низку глибоких проблем, які ставлять під сумнів його стабільність та перспективи:

• Рентабельність суттєво знизилася: якщо у 2022 році цей показник становив 20,3%, то до 2025 року прогнозується його падіння до 18,2%. Для ефективного залучення інвестицій необхідний рівень рентабельності має бути не менше 30%. Це свідчить про зниження привабливості галузі для потенційних інвесторів.
• Залежність від імпортних компонентів залишається критичною, особливо у сфері насіннєвої бази. Проблема забезпечення якісним насінням цукрового буряка та картоплі стоїть надзвичайно гостро, що робить сільське господарство Росії вразливим до зовнішніх поставок.
• Санкції не лише підвищили вартість кредитів, а й призвели до здорожчання сільськогосподарської техніки. З початку 2025 року обсяги продажу відповідної техніки скоротилися на 32%, що обмежує можливості оновлення парку та модернізації виробництва.

Аналітичні дані також підтверджують зростання обсягів імпорту продукції агропромислового комплексу до РФ. Зафіксовано збільшення імпорту до 12,9 млрд доларів США, що на 12,5% більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це прямо суперечить заявленим цілям імпортозаміщення та свідчить про неспроможність внутрішнього виробництва повністю задовольнити потреби країни. Зростання імпорту агропродукції посилює економічний тиск на вітчизняних виробників.

Крім внутрішніх проблем, російський агропромисловий комплекс також асоціюється з кримінальними діями на міжнародному рівні, зокрема з масовою крадіжкою зерна з тимчасово окупованих територій України. Ця діяльність здійснюється систематично та має значні наслідки для української економіки та глобального продовольчого ринку. Високопоставлені особи, причетні до російського уряду, були звинувачені в організації масштабних операцій з вивезення вкраденого українського зерна. Зокрема, відомі випадки, коли окупанти нелегально вивозили українське зерно не лише до Росії, а й здійснювали його продаж лояльним іноземним режимам, що є грубим порушенням міжнародного права.

Україна неодноразово попереджала міжнародне співтовариство про “жорсткі заходи” проти країн, які свідомо купують у РФ крадене зерно. Це питання залишається на порядку денному міжнародних переговорів і підкреслює глибокі проблеми, які охопили агросектор РФ та його зовнішньоекономічні зв’язки. Всі ці фактори створюють комплексний виклик для стабільності та репутації російського АПК на світовій арені, що у свою чергу впливає на перспективи його подальшого розвитку та інвестиційну привабливість.