Президент Росії Володимир Путін, ймовірно, вважає, що військова ескалація є найефективнішим шляхом для досягнення переговорів з Україною на його умовах. За даними джерел, наближених до Кремля, після зустрічі з Дональдом Трампом, Путін дійшов висновку, що американський лідер навряд чи посилюватиме оборонну підтримку Києва.

Як повідомляє Bloomberg, російські війська значно активізували атаки на цивільні та військові об’єкти в Україні після переговорів на Алясці. Аналіз даних свідчить про зростання кількості ракетних та дронових атак приблизно на 46% за місяць, що передував саміту. Це включає деякі з найінтенсивніших ударів з початку повномасштабного вторгнення.

Представники Кремля стверджують, що Путін має намір продовжувати цілеспрямовані атаки на українську енергетичну інфраструктуру та інші ключові об’єкти. Вважається, що це робиться для послаблення обороноздатності України та створення сприятливих умов для майбутніх переговорів на вигідних для Росії умовах. Ця стратегія спрямована на підрив стійкості України та тиск на її уряд.

Реакція Трампа та його позиція

Дональд Трамп висловив своє розчарування щодо посилення російської агресії. Він навіть запропонував можливі кроки, такі як запровадження більш жорстких санкцій проти Москви, зокрема щодо її нафтових доходів. Однак Трамп наголошує на необхідності того, щоб європейські партнери України зробили «складні кроки» перед тим, як Сполучені Штати вживатимуть рішучих заходів. Він закликав країни G7 ввести тарифи на Китай та Індію як реакцію на їхню купівлю російського газу, що може розглядатися як підтримка російської економіки.

Аналітики вважають, що Путін використовує поточну ситуацію, щоб продемонструвати Трампу та європейським лідерам свою здатність до ескалації. Він також уважно стежить за розвитком конфлікту в Газі, вважаючи, що реакція урядів США та Європи на цю ситуацію може послабити їхню позицію у критиці дій Москви. Ця тактика відображає спробу Росії використати глобальні події для досягнення власних цілей.

Оперативна обстановка на фронті

Незважаючи на посилення інтенсивності авіаударів, Росія стикається зі значними труднощами у досягненні територіальних здобутків. За словами Президента Зеленського, українські сили оборони зуміли відбити частину територій, незважаючи на передислокацію близько 100 000 російських солдатів для атаки на місто Покровськ у Донецькій області. Це свідчить про стійкість українського опору.

«Літній наступ Росії 2025 року не приніс бажаного результату у вигляді контролю над ключовими містами на сході України», — зазначає аналітик Алекс Кокчаров. Українські військові, своєю чергою, активно використовують безпілотники для ударів по російській енергетичній інфраструктурі, прагнучи обмежити постачання палива для російських військ на передовій. Це стратегічний крок, спрямований на зменшення логістичних можливостей противника.

Нагадаємо, за словами Віталія Пекара, війна Росії проти України не завершиться після припинення бойових дій. Він попереджає, що після завершення активних бойових дій Кремль може спробувати реалізувати свої імперські амбіції іншими методами — політичними, медійними та культурними. Це означає, що боротьба за суверенітет України триватиме на різних фронтах.

Експерт також застерігає, що після війни Україна може зіткнутися з новою формою російського впливу, зокрема через організації, які намагатимуться досягти того, чого не вдалося здобути військовим шляхом. Політика Кремля, за словами Валерія Пекара, буде продовженням війни, але з використанням інших інструментів.

Москва може спробувати застосувати «грузинський сценарій» або ж прагнути до розколу українського суспільства, провокуючи внутрішні конфлікти. Така стратегія має на меті нівелювати будь-які досягнення України та послабити її державу. Важливою є не лише протидія проросійським силам, але й аналіз ідей «хороших росіян», які можуть вважати, що «прекрасну Росію майбутнього» легше побудувати в Україні.

Ці ідеї базуються на хибному переконанні, що Україна є ідеальним плацдармом для реалізації таких проєктів через наявність демократичних інститутів, прозахідний курс та «спільну культуру». Вони помилково вважають, що відновити Україну легше, ніж Росію, зважаючи на її централізовану владу та зруйновану економіку. Однак це є спробою нав’язати чужу модель розвитку, що суперечить суверенітету України.