Кривий Ріг: Нестерпний біль України від російської агресії

Кривий Ріг… Дніпровщина… Сумщина… Тернопільщина… Одещина… Харківщина… Дніпро… Запоріжжя… Херсонщина… Донеччина… Чернігів… Київ…

Щодня й щоночі лунає це тривожне питання: «Що у вас? Знову гучно? Ви цілі?» Питання, що відлунює болем у кожному куточку України. І відповідь, що розбиває надію: «Вбиті». Мирні українці знову стають жертвами російської агресії. Діти і батьки. Молоді та старші. Цілі родини. Вимушені переселенці, які шукали безпеки, але не знайшли її. Люди у своїх містах, будинках, на власній землі.

«Що там в Україні? Вже тихіше? Ми чули щось про перемир’я», – запитують десь далеко, ті, хто не відчуває на собі жахіття війни. Ми теж «щось» чули. Звуки тривоги, наближення ракет і дронів, крики і плач. Ми чуємо їх й зараз. Вони назавжди залишаться з нами, в наших серцях.

Тільки зараз, в Кривому Розі, 6 дітей та 10 дорослих стали жертвами російської агресії. Десятки вбитих за останні тижні. Сотні, тисячі – за роки. Це не просто статистика, це трагедія, що розриває серця. Боляче жити в країні, яку хочуть знищити, але ще болючіше усвідомлювати, що злочини проти людяності перестають обурювати, стають «нормою» у світі.

Нам потрібні не лише слова співчуття. Україні потрібні дії співчуття. Необхідна підтримка, доки наслідки російської агресії не стали проблемою всього світу. Потрібна єдність та рішучість, щоб зупинити це зло. Щоб зупинити вбивства. Щоб зупинити страждання. Потрібна допомога для відбудови. Для повернення до нормального життя.

Ми не забудемо жодної жертви. Ми будемо боротися за мир та справедливість. Ми віримо у перемогу України.