Історія Максима Кривущенка, Героя, який віддав життя за Україну. Народився 7 березня 1996 року в смт Вакуленчук Житомирської області, Максим Кривущенко своє дитинство та юність провів у місті Шостка. Змалечку він ріс жвавим та товариським, мав багато друзів та захоплювався активними видами відпочинку. Максим Кривущенко обрав професію медика не випадково, адже його мама, яку він втратив у 6-річному віці, була медсестрою. У 2015 році Максим успішно закінчив Шосткинське медичне училище, отримавши диплом фельдшера. Він працював у Ковтунівському ФАПі, а згодом – в обласному діагностичному центрі міста Шостка. У 2016 році Максим Кривущенко добровільно став на захист Батьківщини у складі Збройних Сил України, а через три роки продовжив контракт. Його позивний – «Ампула», адже його діяльність у зоні АТО-ООС була безпосередньо пов’язана з наданням медичної допомоги, де він працював фельдшером медпункту. Фронтові побратими запам’ятали його як самостійного, наполегливого, справедливого, працьовитого та щирого. Незважаючи на надважкі умови військового життя, Максим Кривущенко завжди прагнув жити «на максимумі». З 2020 року він заочно навчався у Сумському державному університеті за спеціальністю «Автоматизація комп’ютерно-інтегровані технології».

Новий 2022 рік Максим зустрів з найріднішими, мріючи про власну міцну родину. Однак одразу після свята він повернувся до своєї військової частини. На початку повномасштабного вторгнення Росії, Максим Кривущенко перебував у зоні ООС, де шостий рік захищав рідну землю. У перші місяці агресії він боронив Київщину, брав участь у відбитті окупантів від Ніжина та Охтирки, воював за Слов’янськ. «Не хвилюйтеся, перемога буде за нами!» – заспокоював він близьких у найтяжчі дні. Герой користувався великим авторитетом серед побратимів та керівництва. За сумлінне виконання обов’язків, сміливість і патріотизм Максим Кривущенко був неодноразово нагороджений подяками та відзнаками, зокрема: почесним нагрудним знаком командувача Сухопутних військ ЗСУ «За службу», орденом «Сила милосердя», медаллю «За оборону держави», медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність», медаллю «За участь в антитерористичній операції», медаллю «13 окремий мотопіхотний батальйон».

9 травня 2022 року Максим Кривущенко перестав виходити на зв’язок поблизу смт Райгородок Донецької області. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, що ускладнювалося тим, що населений пункт перебував під контролем окупаційних військ. Після звільнення Райгородка українськими військовими, на цвинтарі у місті Дніпро з’явилися численні могили невідомих захисників. Згодом з’ясувалося, що в одній із них похований шосткинський Герой. Родина Максима Кривущенка не припиняла пошуків, сподіваючись на диво. Через 3 роки та 4 місяці надійшло остаточне підтвердження: їхній улюблений син та онук загинув у бою за Україну і спочиває під номером «2463» на дніпровському кладовищі. Тепер він повернувся додому, омитий сльозами та молитвами рідних. Його голос, що лунає з небес, нагадує про високу ціну перемоги. Ми вклоняємося Воїну світла та його рідним, які віддали найдорожче заради Батьківщини. Вічна пам’ять і вічна вдячність нашому Захиснику!