Криваві рани війни, на жаль, не затягуються з часом. Минають роки, а біль втрати залишається таким же гострим, як і в перший день, коли страшна звістка обпалює душу. Два гірких і пекельних роки минуло з моменту, коли країна втратила одного зі своїх відданих синів – Дмитра Ворончука, чия загибель була підтверджена ДНК-експертизою лише у червні 2024 року. Для згорьованої родини красеня-захисника, для всіх рідних та близьких, ця рана досі кровить, незважаючи на невблаганний лет часу. Загибель такої дорогої людини – це нескінченні сльози, скорбота та невимовний біль, що триває роками.

Дмитро Русланович Ворончук, народившись 18 жовтня 1994 року, прожив своє життя яскраво, але, на жаль, коротко, віддавши його за свободу Батьківщини 28 червня 2023 року. Його життєвий шлях розпочався і пролягав у рідному селі Йосипівка, де він здобував освіту, а потім навчався в зооветеринарному технікумі. Дмитро служив в армії, розвиваючи свої знання, зокрема, як кінолог. Перед повномасштабним вторгненням він працював у місті Одеса, в колективі заводу «СтальКанат», де здобув повагу та визнання.

З початком повномасштабної війни, Дмитро Ворончук був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував обов’язки головного сержанта-командира 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини 4699. Його бойовий шлях був сповнений відваги та самовідданості. Під час виконання бойового завдання 28 червня 2023 року, поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області, Дмитро зник безвісти. Довгі місяці надії та очікування обірвалися, коли ДНК-експертиза у червні 2024 року підтвердила найстрашніше – загибель бійця. Україна втратила одного з найкращих своїх синів, а його родина – найдорожчу людину.

За свій неперевершений подвиг та мужність, Дмитро Русланович Ворончук був посмертно відзначений високими військовими нагородами. Вже 4 липня 2023 року він був удостоєний відзнаки «Кращий сержант-старшина» від Валерія Залужного, а 24 серпня 2023 року, у День Незалежності України, отримав від Президента «Орден за мужність» ІІІ ступеня. Ці нагороди є свідченням його великого внеску у захист країни та вшануванням його незламного духу.

Сьогодні, у день великого державного свята – Конституції України, земляки, вшановуючи пам’ять 28-річного Героя-земляка Дмитра Ворончука, провели хвилину мовчання та поклали квіти до його портрета біля Меморіалу пам’яті загиблих захарівців. Це не просто данина поваги, а символ вічної вдячності за його жертовний подвиг. Олексій Кузьмич висловив глибокі співчуття батькам Дмитра – Наталії Дмитрівні та Руслану Володимировичу, сестричкам Людмилі й Даринці, вдові Надії Петрівні та маленькому синочку Артемчику, а також усім рідним, близьким, товаришам і друзям.

Україна невпинно йде до Перемоги, але цей шлях пролягає через розруху і смерть, через каліцтва і горе. Ми йдемо непохитно і твердо, усвідомлюючи ціну цієї Перемоги. Наші серця і пам’ять повинні назавжди закарбувати імена та подвиги наших Героїв, таких як Дмитро Ворончук. Ми повинні пам’ятати їх, дякувати їм та шанувати їхню жертовність. Це наш священний обов’язок перед тими, хто віддав найдорожче заради нашого мирного майбутнього.

Слава Україні! Смерть ворогам!