Кропивницький знову занурився у глибоку жалобу, проводжаючи в останню путь своїх відважних синів. Ця сумна звістка розповсюдилася містом, нагадуючи про непоправні втрати, які Україна несе у боротьбі за свою незалежність та свободу від російських агресорів. Кожен із загиблих захисників Кропивницького – це герой, чиє життя обірвалося за світле майбутнє нашої Батьківщини. Ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав найцінніше – своє життя – задля нашої безпеки. Їхні імена назавжди залишаться в історії як символ мужності та самопожертви. Спільнота Кропивницького об’єднується у скорботі, віддаючи шану тим, хто ціною власного життя захищав нас. Ці втрати є болісним нагадуванням про реалії війни та важливість єднання. Українські воїни продовжують нести службу, а їхні подвиги мотивують нас рухатися вперед. Кожен полеглий захисник залишає порожнечу, яку не заповнити, але й світлу пам’ять про велич духу. Їхня боротьба триває у серцях тих, хто залишився.Серед тих, хто поклав свою душу і тіло на вівтар перемоги, солдат Андрій Гінкул. Йому було 47 років, коли 06 жовтня 2024 року він прийняв свій останній бій біля населеного пункту Григорівка на Донеччині. Його ім’я довгий час було у списку зниклих безвісти, що додавало невимовної тривоги його рідним та побратимам. Тепер же стало відомо, що Андрій загинув, захищаючи кожен клаптик української землі. Його мужність та відданість залишаться навічно у серцях жителів Кропивницького. Він до останнього подиху боровся за волю і мир, ставши прикладом для всіх нас. Це ще одна непоправна втрата для Кропивницького, яка додає болю до загальної скорботи.Ще одна трагічна звістка прийшла про молодшого сержанта Дениса Гончаренка. Він помер від отриманих важких поранень 24 червня 2025 року у медичному закладі Краматорська. Його життя обірвалося назавжди у віці 38 років. Денис був прикладом незламності та віри у перемогу. Його жертва – це ще одне нагадування про жорстокість війни та необхідність згуртуватися навколо нашої армії. Кропивницький сумує за своїм героєм. Денис віддав найцінніше, аби його нащадки жили у вільній державі, і його ім’я назавжди буде викарбувано в літописі української державності.Не менш болючою є звістка про загибель 49-річного молодшого сержанта Юрія Полянського. Він загинув 28 червня 2025 року, стримуючи ворожу орду поблизу населеного пункту Писарівка на Сумщині. Юрій, як і тисячі інших українських воїнів, стояв на захисті кордонів нашої держави, не даючи ворогу просунутися далі. Його подвиг – це символ непереможності духу українського народу, який продовжує боротьбу за свою свободу. Кропивницький пам’ятає своїх захисників. Юрій Полянський, як і інші загиблі захисники Кропивницького, гідно виконав свій військовий обов’язок, ставши частиною пантеону безсмертних героїв.Спільнота Кропивницького глибоко сумує за кожним полеглим героєм. Ці відважні воїни, наші земляки, залишили по собі не лише біль втрати, а й безсмертний приклад самовідданості та любові до рідної землі. Їхні імена будуть вписані золотими літерами в історію України, а їхні подвиги назавжди залишаться у пам’яті наступних поколінь. Ми повинні пам’ятати, якою ціною дається наша незалежність. Кожна втрата – це шрам на серці нації. Тому наш обов’язок – не забувати про тих, хто віддав своє життя, щоб ми могли жити у вільній країні. Схилімо голови у глибокій скорботі та вшануймо пам’ять українських захисників хвилиною мовчання. Нехай їхні душі знайдуть вічний спокій, а їхні жертви не будуть марними. Слава Україні! Героям Слава! Ми вшановуємо кожного із загиблих захисників Кропивницького.