Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Це був переломний момент в історії, коли молода Українська Народна Республіка зіткнулася з агресією з боку Радянської Росії. В той час, коли уряди держав вели переговори, на полі бою вирішувалася доля нації.

Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб затримати загарбників і дати змогу укласти мир між урядом УНР і державами Четвертого союзу. Їхній подвиг став символом незламності та жертовності українського народу. Цей студентський курінь, хоч і нечисленний, став першим виступом проти російської агресії, започаткувавши довгий шлях боротьби за незалежність.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід, під командуванням Аверкія Гончаренка, проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ. Їхня відвага перед обличчям переважаючих сил ворога вражає.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ ворогів, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій. Ця битва під Крутами стала одним із найдраматичніших епізодів Української революції, продемонструвавши готовність молоді жертвувати собою заради майбутнього держави.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, – його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… Це стало свідченням нелюдської жорстокості окупантів та героїчного опору українських патріотів.

Бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі. Цей акт варварства ще більше підкреслив кривавий характер російської агресії.

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено. Звільнення Києва, хоч і тимчасове, стало важливим етапом у боротьбі за державність, але воно було затьмарене втратами, понесеними під Крутами.

Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі. Це місце стало символом пам’яті про жертву, принесену заради майбутнього України.

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. Бій під Крутами став потужним поштовхом до усвідомлення українцями себе як нації, що має право на власну державу.

Січень 2021 року. Знову ми захищаємо власні кордони. І лише спільними діями, лише в єднанні навколо національних цінностей та інтересів ми досягнемо мети – звільнимо українські території і побудуємо сильну, вільну і справедливу Україну, рівну серед рівних в спільноті європейських побратимів. Тільки так ми зможемо віддати належну шану пам’яті Героїв Крут. Історія вчить нас, що свобода не дається легко, і пам’ять про героїчні подвиги минулого надихає нас на боротьбу за майбутнє.

Слава Україні!

Героям Слава!

З повагою, селищний голова Михайло Тененев 

« повернутися