На початку тріасового періоду, коли Земля переживала екстремальну спеку, архозавроморфи, предки динозаврів і крокодилів, зуміли не тільки вижити, а й мігрувати на значні відстані. Ці витривалі рептилії адаптувалися до суворих умов і розселилися по планеті, що стало ключем до їхнього подальшого процвітання. Нове дослідження розкриває неймовірну стійкість цих істот.

У новому дослідженні вчені з університетів Бірмінгема і Брістоля виявили, що архозавроморфи мігрували приблизно на 16 000 кілометрів, щоб освоїти нові екосистеми. Це відкриття ставить під сумнів попередні уявлення про обмеженість їхнього ареалу.

Доктор Джозеф Фланнері-Сазерленд підкреслює, що здатність архозавроморфів виживати в екстремальному кліматі тропічної мертвої зони Пангеї дала їм значну перевагу. Вони змогли не просто витримати пекельні умови, а й дістатися іншого кінця світу. Ця витривалість дозволила їм процвітати в тріасовому світі.

Масове вимирання наприкінці пермського періоду, яке забрало життя більшості наземних тварин і морських видів, створило важкі умови для виживання. Тропіки стали майже непридатними для життя через екстремальну спеку. Саме в цих умовах з’явилися архозавроморфи, які, хоч і були меншими за своїх нащадків-динозаврів, виявилися надзвичайно стійкими.

Раніше вважалося, що архозавроморфи були обмежені певними регіонами, але нові дані свідчать про їхню здатність до міграцій. Для з’ясування правди вчені розробили нову методику моделювання, яка використовує реконструкції ландшафту та філогенетичне дерево. Це дозволило зрозуміти, як предки рептилій переміщалися світом і як вони виявилися набагато витривалішими, ніж вважалося раніше.

Дослідження показує, що ці предки рептилій витримували екстремальні умови, долаючи тисячі кілометрів, щоб дістатися нових екосистем. Раніше такий рівень витривалості вважався неможливим. Тріасовий період став початком ери рептилій, часом біологічного відновлення Землі та важливих еволюційних змін. Архозавроморфи відіграли ключову роль у цьому процесі, продемонструвавши дивовижну здатність до адаптації та виживання.

Чим харчувалися доісторичні літаючі рептилії

Дослідження раціону птерозаврів, проведеного вченими з Університету Портсмута та Державного музею природознавства Штутгарта, виявило, що dorygnathus харчувався дрібною рибою, а campylognathoides – доісторичними кальмарами. Різноманітність раціону дозволила цим видам співіснувати без значної конкуренції.

Архозавроморфи – це приклад неймовірної витривалості та адаптації в умовах екстремальних кліматичних змін. Їхня здатність мігрувати на великі відстані та освоювати нові екосистеми забезпечила їм виживання та процвітання в тріасовому періоді, що стало основою для розвитку динозаврів та крокодилів.

Вас також можуть зацікавити новини: