У Жашкові відбувся показ художнього фільму про захисників Донецького аеропорту під назвою «Кіборги». Як і в більшості інших міст України, фільм зібрав аншлаг у Жашківському районному будинку культури ім..П.Демуцького. організовано кінопоказ громадською організацією «Спілка учасників АТО Жашківщини» спільно з Черкасиоблкіно та при підтримці міського голови Ігоря Цибровського і  голови Жашківської РДА Сергія Бойка.

Фінансову підтримку надали БФ «Нова громада» (керівник соціальних проектів Віктор Погорілий), ТОВ «Ведерстат» (керівник Віталій Філатов), ТОВ «Жашків-Райагробуд» (директор Михайло Притика), ТОВ «Відродження» (директор Віктор Вусик), ТОВ «АГРОСЕРВІС» (директор Андрій Шевчук), приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Валентина Шелудько, Жашківська міська рада. Та ще чимало підприємств, підприємців і небайдужих жашківчан, котрі побажали залишитися інкогніто, про що зазначив голова ГО «Спілка учасників АТО Жашківщини» Василь Якименко.

Перед презентацією кіно присутнім в залі АТОвцям було вручено відомчі відзнаки – нагрудний знак Міністерства оборони України «Ветеран війни»(учасник бойових дій)». І поки ветеранів нагороджували, усі присутні в залі аплодували їм стоячи.

 І серед наших земляків є ті, кого ворог за безстрашність і стійкість прозвав «кіборгами». Доблесть  тих воїнів на власні очі бачив учасник бойових дій Олег Кравченко. Він поділився з присутніми спогадами про чотири дні перебування в аеропорту.

Зі словами вшанування виступив цього дня і військовий комісар Жашківського районного військкомату Вадим Саранюк: «Хочу звернутися до запрошених на цей показ АТОвців… Ви – золотий скарб нації. Бо хто, крім нас. І хочу сказати представникам молодого покоління, присутнім тут: любов до Батьківщини потрібно доводити на ділі. І я хочу, щоб ви подивилися цей фільм, де показано героїзм наших воїнів».

Фільм розповідає про два тижні оборони летовища. Усі герої мають реальних прототипів, картину знято на реальних подіях. Можливо тому глядачам було так важко стримувати емоції, і навіть чоловіки полишали залу зі сльозами на очах.

« повернутися