Кір – це висококонтагіозне гостре вірусне захворювання, яке становить значну небезпеку, особливо для дітей, хоча дорослі також можуть захворіти під час епідемій. Збудником є параміксовірус, а основним джерелом інфекції є хвора людина. Інкубаційний період триває від 7 до 14 днів, а передача вірусу відбувається повітряно-крапельним шляхом.

Вірус потрапляє в організм через слизові оболонки дихальних шляхів та очей. Заразна особа є за 2-3 дні до появи перших симптомів, протягом усього катарального періоду та перші 4 дні після появи висипу. Вірус активно поширюється при кашлі, чханні та сльозотечі, зберігаючи активність у повітрі та на поверхнях до 2 годин. Рівень заразливості сягає 92-95%, що робить кір надзвичайно небезпечним захворюванням. Наявність цього захворювання, що супроводжується тяжким перебігом, високим ризиком ускладнень та відсутністю специфічного лікування, підвищує ймовірність летальних наслідків.

Клінічні прояви кору поділяються на три основні періоди: катаральний, період висипань та період одужання.

**Катаральний період** (3-5 днів) характеризується:

• Високою температурою
• Чханням
• Світлобоязню та сльозотечею
• Набряком обличчя, що надає йому «стражденного вигляду».

Під час цього періоду, перед появою висипу, на слизових оболонках ротової порожнини можна спостерігати плями Філатова-Більського-Коплика – дрібні білуваті висипання на внутрішній поверхні щік, що є патогномонічним симптомом кору.

**Період висипань** настає через 3-5 днів після початку хвороби. Висип має плямисто-папульозний характер і поширюється поетапно: спочатку з’являється на обличчі та шиї, потім переходить на тулуб і кінцівки, зникаючи у зворотному порядку. У цей час стан пацієнта погіршується, температура підвищується, а кашель посилюється.

**Діагностика кору** ґрунтується на типовій клінічній картині та епідеміологічному анамнезі. Лабораторні дослідження, зокрема визначення IgM та IgG антитіл, допомагають підтвердити діагноз і контролювати поширення інфекції. Важливо проводити диференційну діагностику з іншими інфекційними захворюваннями, такими як краснуха, скарлатина, інфекційний мононуклеоз, коксакі, дитяча розеола та алергічні прояви.

Характерна ознака кору – етапність висипу, що супроводжується катаральними симптомами. На відміну від кору, при краснусі висип з’являється одночасно по всьому тілу, без виражених катаральних проявів, але з ураженням лімфатичних вузлів. Скарлатина відрізняється ангіною, поліморфним висипом та характерним ураженням носогубного трикутника. Дитяча розеола проявляється висипом після тривалої лихоманки без катарального періоду. Алергічні реакції пов’язані з прийомом певних препаратів і не мають катаральних симптомів.

**Лікування кору** при відсутності ускладнень проводиться амбулаторно. Госпіталізація необхідна при тяжкому стані або неможливості ізоляції пацієнта. Терапія спрямована на полегшення симптомів та профілактику ускладнень:

• Рясне пиття
• Жарознижувальні препарати (відповідно до віку)
• Судинозвужувальні краплі для носа
• Протикашльові засоби (за призначенням лікаря)
• Прийом вітаміну А (ретинолу ацетату)

При приєднанні бактеріальної інфекції (отиту, пневмонії) можуть призначатися антибіотики, чутливість до яких визначається лабораторно.

**Профілактика кору** полягає у своєчасній вакцинації. В Україні використовується комплексна вакцина КПК (кір-паротит-краснуха), яка забезпечує захист від трьох небезпечних інфекцій.

Вінницьке районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області