Сьогодні, 5 липня, Лановецька громада, об’єднана спільним болем, провела в останню дорогу свого відважного сина, полеглого Героя Богдана Черняка. Цей день став ще однією гіркою сторінкою в історії громади, адже Україна втрачає своїх найкращих синів, які віддають найцінніше – власне життя – за її свободу та незалежність.Богдан Черняк був молодим чоловіком, сповненим життєвих сил, надій та амбітних планів на майбутнє. Його серце було сповнене любові до життя, він прагнув прожити його гідно, реалізуючи себе та будуючи світле майбутнє. Однак, обставини, викликані повномасштабним вторгненням, змусили його відкласти особисті мрії і стати на захист рідної землі. Він не встиг створити власну сім’ю, не відчув радості батьківства, не обійняв своїх майбутніх дітей. Усі ці нездійснені мрії були покладені на вівтар Батьківщини, заради безпеки кожного з нас. Він пожертвував усім, щоб ми могли жити.Прощання з Героєм Богданом Черняком зібрало навколо його родини всіх, хто знав і шанував його – рідних, близьких друзів, побратимів, односельчан, а також небайдужих мешканців Лановецької громади. Кожен присутній розділяв невимовний біль втрати, усвідомлюючи масштаб трагедії. Атмосфера була сповнена глибокої скорботи, але водночас і незламної поваги до величі його подвигу.Церемонія прощання відбулася з усіма військовими почестями, що є свідченням найвищої державної вдячності. Під урочисті звуки Державного Гімну України, який Богдан Черняк захищав до останнього подиху, та прощальний залп, що символізує його останні бойові кроки, матері полеглого воїна було вручено Державний Прапор. Цей стяг, за який Герой Богдан Черняк боровся і загинув, став символом його незламності та вічної пам’яті. Прапор, окроплений кров’ю захисника, назавжди нагадуватиме про його подвиг.Ми, Лановецька громада та вся Україна, схиляємо голови у глибокій шані перед Богданом Черняком та всіма нашими Героями, які віддають свої життя за мирне небо над головою. Їхня самопожертва є непорушним фундаментом нашої свободи. Пам’ять про таких воїнів, як Богдан Черняк, має бути вічною, адже вони не просто загинули – вони стали символами незламності духу українського народу. Нехай світла пам’ять про Богдана назавжди залишається в серцях поколінь. Навіки в строю! Ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо!