Лесь Курбас – це ім’я, що навіки вписане золотими літерами в історію українського театру. Його революційний підхід та прагнення до європейської якості перетворили вітчизняну сцену на явище світового рівня. Сьогодні, згадуючи 139-ту річницю від дня народження видатного митця, ми віддаємо шану його непересічному таланту і глибокому внеску в українську культуру.

Курбас свідомо відмовився від будь-якої провінційності, прагнучи створити театр, гідний найвищих світових стандартів. Саме завдяки його наполегливості та візії з’явився «Молодий театр», а згодом – легендарний «Березіль». Цей театр став не просто сценічним майданчиком, а справжньою кузнею мистецьких талантів та інтелектуальним центром, де народжувалися постановки, що змушували глядачів замислюватися над найактуальнішими питаннями, навіть коли це було небезпечно.

Свідомо «вбивши у собі актора», Курбас став режисером нового типу, який мислив масштабно і працював на випередження часу. Він вірив у трансформаційну силу мистецтва, стверджуючи: «Театр має бути таким, яким суспільство завтра». Ці слова яскраво демонструють його прагнення формувати майбутнє через мистецтво, що й робило його творчість незручною для тоталітарної системи.

На жаль, ця ж система стала причиною його трагічної загибелі. 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох Леся Курбаса було розстріляно разом з іншими видатними представниками української інтелігенції. Його поховали у братській могилі, далеко від рідної землі. Посмертно реабілітований, Курбас повернувся в історію як символ трагічного «розстріляного відродження», нагадуючи про ціну свободи думки та творчого вираження.

Для Самбора, як і для всієї України, ім’я Леся Курбаса є невід’ємною частиною національної ідентичності та культурного надбання. Сьогодні ми вшановуємо не лише його трагічну долю, а й неймовірний масштаб особистості – людини, яка надихала сміливо мріяти та вільно мислити. Ми пам’ятаємо і шануємо його внесок у розвиток українського театру та культури.