Лозівська громада оплакує непоправну втрату – загибель вірного сина Батьківщини, солдата Гармаша Андрія Івановича. Його мужність та самовідданість назавжди залишаться в пам’яті земляків. Андрій Іванович, народжений 15 листопада 1987 року у мальовничому селі Катеринівка Лозівського району, пізніше проживав у селі Мар’янівка, де залишилися його теплі спогади.

Освітню подорож Андрій розпочав у Жемчужній загальноосвітній школі, на Дніпропетровщині. Згодом, здобувши фах спеціаліста з м’якої покрівлі у Харківському вищому професійному училищі будівництва, він до мобілізації сумлінно працював за спеціальністю. Колеги та знайомі завжди відзначали його як щиру, працьовиту та надійну людину, готову завжди прийти на допомогу.

Життєвий шлях Андрія Івановича був обірваний під час виконання його найвищого обов’язку перед Батьківщиною. Він був мобілізований Немишлянським РТЦК та СП і проходив службу у військовій частині А4046. Там він обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника у 1-му стрілецькому відділенні 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти. Його відвага та професіоналізм були неоціненними для побратимів.

З глибоким сумом повідомляємо, що 26 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Невське, Сватівського району, Луганської області, солдат Гармаш Андрій Іванович мужньо загинув. Він віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність українського народу, за мирне майбутнє кожного з нас. Його самопожертва є прикладом незламності духу.

У героя залишилася мати, якій нині висловлюємо найщиріші співчуття. Його брат, Гармаш Руслан, на жаль, наразі вважається безвісти зниклим, що додає болю та невизначеності родині. Ми молимося за його якнайшвидше повернення.

Сьогодні вся Лозівська громада схиляє голови у скорботі, вшановуючи пам’ять нашого земляка, який став на захист рідної землі. Його ім’я назавжди вписане золотими літерами в історію України. Ми ніколи не забудемо подвигу солдата Андрія Гармаша.

Вічна пам’ять, честь і слава Герою! Герої не вмирають!