У Лозовій відзначають надзвичайну подію – 101-й день народження відсвяткував шанований мешканець громади Дмитро Васильович Котенко. Це не просто чергова цифра, а свідчення довгого, насиченого подіями життя, прожитого з гідністю, мудрістю та невичерпною любов’ю до своєї землі та близьких. Дмитро Васильович Котенко – приклад незламності духу та невтомної працелюбності, його життєвий шлях надихає.

Незважаючи на поважний вік, Дмитро Васильович зберігає ясність розуму, оптимізм та чудове почуття гумору. Він активно цікавиться життям громади та подіями в Україні, що свідчить про його незгасну життєву силу. Його присутність у громаді – це цінний зв’язок поколінь, джерело життєвого досвіду.

З нагоди такого знаменного ювілею, представники Лозівської міської громади, зокрема працівники соціальної сфери, разом із помічницею народного депутата України Юлії Світличної, Мариною Кожевник, завітали до Дмитра Васильовича. Вони передали йому вітання від міського голови Сергія Зеленського, побажали міцного здоров’я, затишку, тепла та якомога більше мирних і світлих днів у вільній Україні. Ювіляр отримав щирі подарунки: смаколики, свіжі квіти та теплу ковдру, що символізують турботу та повагу громади.

«Дмитре Васильовичу, прийміть наші найщиріші вітання з днем народження! Нехай кожен ваш день буде сповнений здоров’ям, щастям та довгими роками. Ваша громада пишається вами, і ми сподіваємося відсвяткувати з вами ще багато таких чудових дат», – наголосили гості.

Іменинник, у свою чергу, висловив глибоку вдячність за увагу та теплі слова: «Щиро дякую за те, що завітали. Бажаю вам усім добра, щастя та міцного здоров’я на довгі-довгі роки. Хай доля буде прихильною, а життя – мирним, без жодних воєн. Слава Україні! – Героям слава!»

Історія життя Дмитра Васильовича Котенка – це справжній літопис мужності та випробувань. Народившись 22 жовтня 1924 року на Харківщині, він у 1943 році був мобілізований до лав Червоної армії. Йому судилося пройти найтяжчі випробування Другої світової війни, беручи участь у форсуванні Дніпра. У складі 11-ї штурмової інженерно-саперної бригади він брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії та Угорщини. За видатні бойові заслуги Дмитро Васильович має сім подяк від Верховного Головнокомандувача, нагороджений орденами та медалями за визволення Румунії та Болгарії. Його бойовий шлях – це свідчення героїзму та самовідданості.

Після завершення війни, Дмитро Васильович присвятив 40 років свого життя роботі на залізниці, де проявив себе як сумлінний та відповідальний працівник, вийшовши на заслужений відпочинок у 1988 році. Він побудував міцну родину, виховав двох синів, з якими підтримує теплі стосунки. На жаль, понад 20 років тому він втратив дружину, але не зламався. Його щоденна турбота – це турбота соціальних працівників громади, яких він безмежно поважає та цінує.