Перший виїзд за кордон – це завжди неймовірний досвід, особливо, коли це сонячна Іспанія.

Іспанія – це теплий клімат, щирі люди та екзотичні пальми. А ще три чудові моря.

Богдан Зарицький в дитинстві бачив Чорне море в Криму, в дорослому віці – Азовське в Маріуполі. Але його найбільше вразило тепле, глибоке та синє Балеарське море.

До 33 років Богдан, не рахуючи росію та білорусь, ніколи не був за кордоном. Він потрапив туди не з власної волі, його привезли вантажівкою до Ростова, а потім літаком через Москву до Гомеля.

Іспанія вразила Богдана своєю легкістю. Музика на вулицях, апельсини на деревах, сонце майже цілий рік. Це місце, де можна переключитися та забути про важку українську реальність.

Другий досвід розширення свідомості стався на третій день перебування в Іспанії. За 20 км від Валенсії, в просторому будинку з розмальованими стінами, Богдан лежав на підлозі з пов’язкою на очах, слухаючи музику, яка ставала все глибшою.

Богдан Зарицький

Фото з особистого архіву

Поруч була дружина Наталя, а в кімнаті ще п’ятеро людей, троє з яких теж лежали із зав’язаними очима. Антон Мормуль, господар будинку, і його дружина Марина організували цю поїздку та слідкували за всім.

З закритими очима Богдан бачив візерунки, прості і складні геометричні фігури, які рухались в такт музиці. Описати це словами було важко.

Раптово Богдана огорнуло тепле біле світло. Воно було таким всеохоплюючим, що Богдан злякався, що розчиниться в ньому.

Він намагався тримати контроль, але потім повністю віддався світлу.

“Я набирався радості, яка розпирала зсередини. Ти просто неймовірно щасливий”, – згадує він.

Богдан кілька годин перебував у цьому світлі, відчуваючи спокій. В голові не було думок про майбутнє, минуле чи теперішнє.

Він не думав про штурми позицій у 2015-2017 роках під Маріуполем, коли бої були майже рукопашними.

Не згадував Маріуполь, де три місяці тримав оборону в складі “Азову” під безперервними обстрілами.

Не було думок про чотири місяці полону, про побиття, голод, втрату 40 кілограмів ваги та вибух в Оленівці.

Він не думав про реабілітацію після полону, про безсоння та неможливість зосередитись.

Світло і спокій перенесли Богдана в інший стан, який важко описати словами. Але причини цього стану не можна ігнорувати.

Богдан прийняв псилоцибін та психоактивну сполуку МДМА не просто для розваги. Це була частина психологічної реабілітації після полону та пережитого за останні 10 років, особливо після початку повномасштабного вторгнення.

Сьогодні про ефективність психоделіків говорять в Україні та світі. Психоделічно асистована терапія (ПАТ) може стати панацеєю для тисяч військових і цивільних, які страждають від ПТСР, особливо зараз, коли кількість людей, які потребують психологічної допомоги, збільшилась в рази.

Міністерство охорони здоров’я нещодавно опублікувало проєкт постанови, що дозволяє наукові дослідження псилоцибіну, псилоцину, МДМА, ЛСД, ДМТ та ібогаїну для використання в терапії.

У цій статті ми розповімо про історію психоделіків, про українських ентузіастів, які працюють над впровадженням прогресивних методик, про те, як працює ПАТ, і чому вона така важлива для військових та їхніх сімей.

Розділ перший, в якому швейцарському хіміку спочатку стало дуже погано, а потім дуже добре

19 квітня 1943 року світ був у вогні.

У Варшавському гетто єврейські юнаки та дівчата боролися проти нацистських солдатів, але зазнали поразки.

В Тихому океані знайшли тіло адмірала Ямамото, чия смерть шокувала Японію та підняла дух американців.

В Африці союзники наступали на німецькі та італійські війська, а на Східному фронті тривали бої після Сталінградської кампанії.

Швейцарський Базель був тихим місцем. Про війну нагадували лише новини, дефіцит та картки на продукти.

Близько 18:00 хімік Альберт Гофманн повертався додому на велосипеді. Він відчував себе погано, бо за півтори години до цього вперше прийняв 250 мкг ЛСД-25.

Альберт Гофманн

Фото Getty Images

Гофманн синтезував цю речовину в 1938 році під час експериментів зі спориньєю, грибком, що паразитує на житі. В середні віки це було причиною отруєнь, але пізніше її почали використовувати в медицині.

Гофманн досягнув значних успіхів у синтезі речовин, корисних для лікарів. Але лікарі не зацікавились ЛСД-25. Через 5 років Гофманн знову синтезував її для повторних експериментів.

Поїздка була важкою, Гофману здавалося, що він не рухається. Він не міг говорити та думав, що божеволіє. Хімік втрачав себе, простір розсипався. Лікар не виявив жодних змін, окрім розширених зіниць. Гофманн думав, що це кінець.

Через кілька годин хімік прийшов до тями та почав насолоджуватися тим, що відбувається. Він бачив калейдоскоп фантастичних образів, які розходилися колами і вибухали кольорами. Кожен звук трансформувався у візуальний образ.

Наступного ранку Гофман прокинувся оновленим, з відчуттям благополуччя і нового життя.

“Коли я вийшов в сад, все довкола сяяло світлом. Світ ніби створили заново. Мої органи чуття вібрували в стані найвищої чутливості”, – писав він.

З цієї поїздки почалась історія психоделіків та їхнього впливу на світ.

До цього різні племена використовували інші психоактивні сполуки, такі як псилоцибін, мескалін і ДМТ.

Але психоделіки стали відомими не як ліки, а як наркотики.

Розділ другий, в якому психоделіки змінили світ, але потрапили під заборону

Завдяки поп-культурі психоделіки асоціюються з Америкою 60-х та культурою гіпі. Але все набагато складніше.

ЛСД та псилоцибін використовували для зміни мислення, розширення свідомості та відкриття нових горизонтів.

Деякі, як Аль Хаббард – прихильник елітарного підходу, проводив психоделічні сеанси для інтелектуальної еліти.

ЦРУ проводило дослідження психоделіків під назвою «МК–Ультра», щоб з’ясувати, як використовувати ЛСД.

Кен Кізі за допомогою психоделіків почав робити революцію знизу, даючи молодим людям пройти так званий “Кислотний тест“.

Кен Кізі

Фото Getty Images

В цей час вчені проводили дослідження, не звертаючи уваги на контркультурний шум.

Багато психіатрів вважали ЛСД і псилоцибін чудодійними препаратами.

З 1950 року ЛСД використовували для імітації психозів, щоб краще розуміти шизофренію.

Пізніше почали використовувати психолітичну та психоделічну терапію.

Психолітики використовували для розслаблення розуму, особливо в низьких дозах.

“Терапевти повідомляли, що ЛСД дозволяв пацієнтам обговорювати складні теми з легкістю”.

Психоделічна терапія передбачала один сеанс з високою дозою в комфортній обстановці.

З 1950-х до 1970-х років психоделіки використовували для лікування алкоголізму, депресії та тривоги.

До 1965 року існувала понад тисяча наукових робіт про терапію психоделіками, в яких брали участь понад 40 тисяч людей.

Проблеми почались, коли ЛСД з’явився на вулицях. З’являлось все більше випадків