## Лугинщина: Незалежна Краса 2025

Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори. – Ліна Костенко

**Лугинщина**, як і вся Україна, вражає своєю неперевершеною красою, надихаючи на глибокі роздуми та споглядання. Слова великої української поетеси Ліни Костенко чудово передають це відчуття: “Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна.” Ці рядки стають гімном природі Житомирщини, зокрема мальовничим краєвидам **Лугинщини**. Кожен, хто бував тут, може підтвердити: ця земля сповнена особливої, животворної сили. Від безкраїх степів до густих лісів, від яворів, що тягнуться до неба, до доріг, що ведуть у невідомість – все це складає неповторний образ нашої Батьківщини.

Особливо вражає, як ця краса залишається незмінною, “нетлінною”, спонукаючи до глибоких роздумів про вічне. В такі моменти відчувається зв’язок з чимось вищим, можливість “з Богом говорити”. **Лугинщина** пропонує саме таку можливість – зупинитися, видихнути і насолодитися величчю природи, відчути себе частиною чогось більшого. Ця природна гармонія та спокій є джерелом натхнення для багатьох, хто прагне знайти усамітнення та спокій серед буденності.

Незважаючи на виклики сьогодення, краса української землі, зокрема **Лугинщини**, залишається незламною. Вона нагадує про те, що справжні цінності – це не матеріальні блага, а навколишній світ, його гармонія та велич. Ця поетична візія, передана через слова Ліни Костенко, резонує з кожним, хто цінує природну красу та українську спадщину. Краєвиди **Лугинщини** – це справжній скарб, який варто берегти та яким варто пишатися. Це місце, де можна відчути дух України.