«Любо, а заспівайте для нас ще щось…»

Цю фразу, сповнену тепла та захоплення, Любов Сидоренко чула протягом усього свого яскравого життя. Її голос, немов дзвінкий струмок, прагнув наповнювати кожну оселю, кожне свято, кожну щиру зустріч. Неможливо було вдосталь насолодитися її співом – він умів проникати в найглибші закутки людських сердець, залишаючи незабутній слід.

Сьогодні громада зазнала невимовної втрати. Ми прощаємося не просто з чудовою людиною, а зі справжньою скарбницею духовності, талановитим митцем, неперевершеним артистом і вірним другом. Пам’яті Любові Сидоренко присвячуються ці слова.

Ми ще не встигли сповна надихнутись її невичерпною енергією. Лише два дні тому ми розмовляли, ділилися планами… Хто міг передбачити, що її шлях так стрімко завершиться, ведучи просто у вічність? Це трагічна втрата для всіх, хто її знав і цінував.

Померла Любов Сидоренко, залишивши по собі порожнечу, яку важко заповнити. Її виступи завжди були чимось більшим, ніж просто піснями. Це були моменти щирості, краси та глибоких емоцій, які об’єднували людей. Місцева артистка, як її часто називали, принесла стільки радості та натхнення нашим серцям.

Висловлюю найщиріші співчуття родині, найближчим друзям та всім, хто знав, любив, поважав і безмежно захоплювався Любою. Її талант був справжнім даром, який вона щедро ділила з світом. Прощання з артисткою – це сумна подія для всього нашого краю, який втратив частинку своєї душі.

Ми завжди пам’ятатимемо її неповторний голос, її усмішку та ту доброту, яку вона випромінювала. Культура краю збідніла без цієї яскравої зірки. Це справді сумна новина, яка сколихнула всіх нас.

Спочивай з миром, наш соловейку. Твоя музика житиме вічно в наших серцях.