**Любіть батьків поки вони живі**

Не віриться, що тата вже нема,

Здається він поїхав десь від хати,

Туди де вічний спокій та зима,

Не знаю тату де тебе шукати.

Чекаю наяву, чекаю в снах,

Тебе нема і так минають роки,

Кружляє біля хати тільки птах,

Але не чути тут батьківські кроки.

Листи у вічність думкою пишу,

Молюся Богу у порожній хаті.

Поставив свічку, боженьку прошу,

Щоб двері відчинив для благодаті.

Не знаю чи дійдуть оті листи,

Бо вже адресу вічність загубила,

Не встиг сказати таточку прости,

Синівська шана пізно заболіла.

Любіть батьків поки вони живі,

Посіяне зберуть онуки й діти.

Любов найбільша цінність на землі,

Вона у поколіннях має жити.

Забули предків – прийде каяття,

І ваші діти теж про вас забудуть,

Любов найкраща формула життя,

Любили ви і вас любити будуть.

Микола Курилюк Дубечне Волинь.