Герой Руслан Лютий: Гребінківщина прощається зі своїм захисником

27 грудня 1981 року – 25 липня 2025 року. Гребінківщина сьогодні з глибоким сумом прощається зі своїм Героєм – Русланом Вікторовичем Лютим. Його загибель залишила невимовний біль і порожнечу в серцях тих, хто його знав і любив. Сім’я Руслана переживає невимірну втрату: його мати, батько, дружина, брат і син – кожен несе в собі частку цього непоправного горя.

Мати, яка відпустила найдорожчого сина, залишається зі своїм болем, а сльози безмовно стікають, адже жодне слово не здатне повернути втрачене. Батько, стиснувши кулаки, поєднує в собі біль втрати і батьківську гордість за сина, який віддав життя за свою країну. Дружина, розділяючи всі радощі й труднощі, тепер живе з тягарем спогадів і порожнечею в серці. Брат, позбавлений не лише близької людини, а й найвірнішого друга, знаходить розраду в пам’яті, яка стала його найціннішим скарбом.

Син, який стоїть на порозі дорослості, успадковує не тільки біль, а й силу, мужність та відповідальність свого батька. Йому доведеться жити, зберігаючи в серці пам’ять про подвиг Руслана.

Алея Героїв Гребінківщини поповнилася ще одним іменем – ім’ям Руслана Лютого. Тут, серед тих, хто віддав найвищу данину, його бойові побратими, які пройшли крізь пекло війни, прощалися з ним як з братом. Це місце стало символом незламності духу та жертовності, де кожен подвиг навічно закарбований у граніті.

Цей біль – спільний біль громади, кожного, хто цінував і поважав Руслана. Його втрата – це незагойна рана для всієї країни. Пам’ять про нього – це нескінченна шана, яка надихає нас бути гідними його подвигу. Герої не вмирають, вони продовжують жити в наших серцях, у нашій боротьбі за вільне майбутнє. Нехай світла пам’ять про Руслана Вікторовича Лютого зігріває душі його рідних і спонукає кожного з нас до наслідування його відваги та любові до України.

Спочивай з миром, Герою! Вічна пам’ять! 🇺🇦 🕯️