Володимир Мірчук: Лісівник з Волині, який став Героєм

💔 Лісівник з Волині Володимир Мірчук повертається додому на щиті. Вічна пам’ять і слава Герою. Його життя – приклад відданості Україні та служіння людям.

Його називали Козак. Так і знають у Рожищенській громаді, де зараз оголошено дні жалоби. Схожість із козаками він мав не лише у зовнішності, а перш за все, у характері: вольовий, сильний духом, відданий справі, справжній патріот. Завжди рішучий у вчинках, не мав страху ні перед чим. Володимир був взірцем мужності та самопожертви.

Володимир завжди виконував свою роботу на всі сто. Як лісівник, він був порядним і відповідальним, ставився до своєї справи з повною віддачею. Працював майстром лісу в Ківерцівському надлісництві ДП “Ліси України”. Лісові культури, за якими доглядав Володимир, завжди були в ідеальному стані – це була частина його душі. Він був справжнім професіоналом, у якого не було місця для половинчастих рішень. Порядність в усьому: у роботі, у стосунках з людьми, у його ставленні до країни. Його відданість лісу була такою ж, як і відданість Україні.

Коли почалася війна, Володимир не міг залишитися осторонь. Його місце було там, на передовій, серед тих, хто захищає рідну землю. Служив у рідній 100-й бригаді. Разом із іншими лісівниками, в тому числі. Він не думав про себе, а тільки про людей, які поруч. «Я йду воювати», — сказав колективу. І ніхто не міг його переконати залишитися вдома. Він пішов і не повернувся. Загинув, виконуючи свій обов’язок, не вагаючись, не відступаючи. Справжній Козак до останнього. Володимир Мірчук віддав своє життя за Україну.

23 квітня 2024 року, під Очеретиним, його життя обірвалося. Але пам’ять і слава про Володимира Мірчука залишаться назавжди. Він жив для інших і віддав своє життя заради України. Тепер він повертається додому, де його чекають і пам’ятають. Його подвиг назавжди в серцях тих, хто знав його.

Дружина Володимира, Людмила, згадує його з теплом та гордістю: «Коли сталася біда, я зайшла в військкомат і сказала, що дуже відчула втрату. Бажаю, щоб всі жінки мали такого чоловіка. Я була заміжня, він все вирішував. У нас донька. Вона теж завжди знала, що в неї є тато. Так само він був і для країни — справжнім, щирим, самовідданим». Людмила знайшла в собі сили гідно пережити втрату.

Людмила розповідає, як Володимир подарував їй собаку Джек, бельгійську вівчарку, яка стала її охоронцем після його смерті. А ще є собака Тимофій — він завжди відчуває, коли потрібно її оберігати. «Зараз дуже сумує, не знаю, як він похорон переживе», — каже Людмила. Вірні друзі завжди поруч.

«Я була жити за тими законами, як мені радив чоловік. Він любив свою роботу, і тепер я теж лісівник, бо завжди йому допомагала. У лісівників — сильний колектив, один за одним. За таким принципом і я житиму, як він навчив. Та й зараз лісівники мені найбільше допомагають в усьому, постійно приїздять, цікавляться, що потрібно». Людмила продовжує справу свого чоловіка.

Вона також згадує, як втратила брата на війні в 2022 році, а тепер і чоловіка. «Але я щаслива жінка, бо мала стільки років таку людину, як він. Я горджуся ним», – каже Людмила. Людмила вшановує пам’ять свого чоловіка.

«Перед смертю він мені приснився, що прийшов живий. Я відчувала, що щось погане станеться. При чоловікові я була слабка, а тепер зрозуміла, що сильна жінка. Це він мене так налаштував. Я буду козачкою, як він наказував». Пам’ять про Володимира Мірчука житиме вічно.