Після тривалих місяців очікувань, агресор все ж таки розпочав свій літній наступ на лінії фронту в Україні. Проте, замість очікуваного масштабного прориву, фіксується лише повільне просування з боку ворога та значні втрати його особового складу. Попри це, Москва не зменшує тиску, продовжуючи накопичувати живу силу, інтенсифікувати дронові атаки та витрачати рекордні суми на ведення війни проти України.

Аналіз поточного стану справ свідчить про напружену ситуацію.

Військові дії: розширення наступу та численні втрати агресора

Глава держави-агресора не полишив своїх загарбницьких намірів щодо нових територій. Нещодавно він знову наголосив на своєму імперському наративі, стверджуючи про «єдність народів» і претендуючи на українські землі.

Цей наратив лежить в основі нового наступу, який російська армія розгортає на кількох напрямках фронту, що простягається на понад 1200 кілометрів. Найбільш гарячою точкою залишається район Покровська на Донеччині. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, на цій ділянці вже зосереджено близько 111 тисяч ворожих військових, що на понад 40 тисяч більше, ніж у грудні минулого року.

“Можна констатувати, що хвиля спроб «літнього наступу», розпочата противником, сходить нанівець”, — заявив Сирський. Він також додав, що спроба вторгнення у північну Сумщину була зупинена, а українські війська змогли відновити контроль над частиною раніше захопленої території. Проте ситуація залишається складною. Піхотні атаки продовжуються на межі Донеччини та Дніпропетровщини. Застереження аналітиків вказують на те, що «оборона продовжує стрімко руйнуватись, а противник досягає значних успіхів… із постійними атаками».

За оцінками, Кремль не відмовляється від мети повністю захопити Донецьку, Запорізьку та Херсонську області. Однак за нинішнього темпу досягнення цих цілей може зайняти роки, особливо враховуючи відсутність активного прагнення до мирних переговорів з боку деяких міжнародних партнерів.

Дронові атаки та протистояння в повітрі: реальність сучасної війни

Водночас із наземними операціями розгортається друга, не менш небезпечна війна — війна дронів. Вона стала ключовим інструментом для масованих атак як на фронті, так і в тилу. Президент Володимир Зеленський повідомив, що лише за одну ніч над Україною було зафіксовано 477 дронів, переважно Shahed, а також 60 ракет різних типів. За його словами, агресор «цілився на все, що підтримує життя».

Міністр оборони Рустем Умеров зазначив, що противник може запускати до 500 дронів Shahed за ніч, комбінуючи їх із балістичними та крилатими ракетами, аби виснажити українську протиповітряну оборону. На тлі цих інтенсивних дронових атак Зеленський знову закликав до передачі більшої кількості систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot, наголосивши, що Україна готова навіть самостійно їх придбати. За даними СБУ, агресор щоденно виробляє до 200 Shahed-ів і має у резерві щонайменше 6 тисяч таких безпілотників, плюс ще стільки ж дронів-приманок. Лише за останній тиждень окупанти використали понад 23 тисячі малих дронів-камікадзе на фронті. Зі свого боку, Україна також значно нарощує власне виробництво. За словами Умерова, цьогоріч буде створено десятки тисяч ударних дронів, а загалом — понад 4 мільйони бойових одиниць різного типу, що посилить протистояння у цій фазі війна в Україні.

Економіка агресора: ціна війни та виснаження ресурсів

Головнокомандувач ЗСУ раніше визнавав, що російська армія має перевагу у волоконно-оптичних дронах, які складніше виявити. Це змушує ЗСУ постійно адаптуватися до нових викликів. За словами Умерова, війна дронів — це “постійна інтелектуальна боротьба”: обидві сторони змінюють алгоритми й тактики, аби не дати перевагу опоненту.

На довгострокову перспективу впливає й військова промисловість агресора. Росія зосередила 80% військового виробництва у державній корпорації. Її керівництво заявляє про зростання обсягів виробництва вдесятеро з 2021 року, а виручка минулого року перевищила 46 мільярдів доларів. Але ціна цих гігантських витрат є надзвичайно високою: військовий бюджет РФ становить вже понад 6% ВВП і близько 40% всіх державних видатків. Це прискорює інфляцію, і керівництво агресора змушене визнавати, що економіка РФ цього року зростатиме “набагато скромніше”.

Офіційні особи агресора застерігають, що країна “на межі рецесії”, а Центробанк визнає, що резерви майже вичерпані. “Багато з цих ресурсів вже вичерпані”, — попереджала очільниця їхнього центрального банку. Сам глава агресора визнає: стагнації не можна допустити, але стримати її на фоні затяжної війна в Україні може виявитися складніше, ніж перемогти на полі бою.

Попри похмурі економічні та демографічні перспективи на довгу дистанцію, у найближчому майбутньому Росія здатна й надалі утримувати та забезпечувати армію чисельністю понад пів мільйона військових, розміщених в Україні або вздовж її кордонів. Ці сили продовжують просуватись, захоплюючи окремі кілометри території, демонструючи продовження літнього наступу. Навіть після сотень тисяч втрат, російська армія зберігає здатність формувати підрозділи, які за масштабом переважають українські.