Зустрівся з родиною полеглого Героя Сергія Півторацького, для мене це велика честь. Передав його дружині Ірині та дітям Тимофію й Марії високі нагороди, якими відзначено подвиг захисника: медаль «За поранення» та Орден Богдана Хмельницького III ступеня. Це визнання його героїзму та самовідданості Україні.

Біль родини Півторацьких – це наш спільний біль, рана, яка болить у серці кожного українця. Розділяємо їхнє горе, відчуваємо невимовну втрату, яку не загоїть час. Сергій назавжди залишиться в нашій пам’яті Героєм.

Сергій Миколайович народився у мальовничому селі Вертіївка, що на Чернігівщині. З 2010 року проживав у Вишневому разом із своєю родиною, де його знали та поважали. У березні 2023 року, він добровільно став на захист України, вступивши до лав Збройних сил України. Служив командиром 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

На жаль, 26 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку у Донецькій області, Сергій Півторацький героїчно загинув. Ворожа міна обірвала його життя. Йому навіки залишиться 45 років. Пам’ять про Героя житиме вічно.

Ця нагорода – це символ тисяч життів, відданих за вільну Україну. Це заклик підтримувати тих, хто втратив своїх рідних, та будувати сильну, незалежну країну, за яку Сергій Півторацький та інші Герої віддали найдорожче – своє життя. Вічна пам’ять Герою Сергію Півторацькому, як і всім полеглим за нашу свободу. Вони підтримують та вірять в Україну у небесному війську.

Нагороди, передані родині полеглого захисника, – це нагадування про тисячі життів, відданих за наше право жити у вільній країні. Це заклик до кожного з нас – підтримувати тих, хто втратив найрідніших, і продовжувати будувати сильну, незалежну Україну, за яку наші захисники віддали найдорожче.

Вічна слава Герою, як і іншим, які віддали за нашу свободу найцінніше — власне життя, та підтримують й вірять в Україну в небесному війську.