Космічні агенції світу перебувають у стані підвищеної готовності через аномальну деформацію магнітного поля Землі. Ця деформація, відома як Південно-Атлантична магнітна аномалія (ЮАМА), створює значні ризики для супутників, космічних апаратів та чутливих електронних систем, що функціонують на орбіті. Хоча ця аномалія не становить прямої загрози для життя на поверхні Землі, її наслідки можуть бути серйозними для космічної інфраструктури.

Вчені відзначають, що Південно-Атлантична магнітна аномалія не тільки зростає в розмірах, а й поступово зміщується у бік Північної Америки. Наразі вона простягається над частиною Південної Америки, зокрема Бразилії, Парагваю, Аргентини, та значною територією південно-західної Африки, а також Південної Атлантики. Цей регіон характеризується ослабленням природного магнітного щита Землі, який захищає планету від високоенергетичних сонячних частинок та космічної радіації.

Магнітне поле Землі є складним механізмом, що формується рухом рідкого залізного зовнішнього ядра. Воно діє як невидимий бар’єр, відхиляючи шкідливі потоки заряджених частинок від Сонця. Однак у зоні Південно-Атлантичної магнітної аномалії інтенсивність цього поля знижується, роблячи космічні апарати, що пролітають через неї, більш вразливими. Для обладнання, що обертається навколо Землі, включно із супутниками, телекомунікаційними системами та навіть Міжнародною космічною станцією (МКС), це означає підвищений вплив радіації та зростаючий ризик технічних збоїв, збоїв у роботі систем навігації та передачі даних.

Геофізик Террі Сабака з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA пояснив, що магнітне поле насправді є суперпозицією полів від багатьох джерел струму всередині Землі. Дослідження показують, що Південно-Атлантична магнітна аномалія не є статичною. Вона постійно змінює свою форму, інтенсивність та положення. Це динамічне явище, яке потребує безперервного моніторингу та аналізу, щоб космічні місії могли адаптуватися до мінливих умов.

Особливу занепокоєність викликає те, що аномалія поступово рухається на захід, наближаючись до регіонів, таких як Карибський басейн, Мексиканська затока та південно-східне узбережжя США. Це означає, що все більше супутників на орбіті, зокрема ті, що забезпечують критично важливі послуги для Північної Америки, можуть частіше проходити через зони підвищеного ризику. Планування космічних місій та розробка стійкого до радіації обладнання стають ще більш актуальними завданнями.

Під поверхнею Землі зафіксували дивне прискорення сейсмічних хвиль

Крім магнітних аномалій, вчені також продовжують досліджувати інші таємниці нашої планети. Нещодавно було зафіксовано незвичайне прискорення сейсмічних хвиль на глибині близько 2700 кілометрів під поверхнею Землі. Це явище, що вивчається геологами, проливає світло на складні процеси, що відбуваються у надрах Землі.

Лабораторні експерименти та комп’ютерне моделювання вказують на те, що ключову роль у цій сейсмічній аномалії відіграє деформація мінералу перовскіту. Цей мінерал вирівнюється в певному напрямку під дією глибинної конвекції, що призводить до зміни швидкості проходження сейсмічних хвиль. Такі дослідження допомагають краще зрозуміти динаміку внутрішньої будови Землі та її вплив на геофізичні процеси.