Сьогодні, 21 червня 2025 року, село Майдан Східницької територіальної громади оповите глибоким сумом. Уся громада, від наймолодших до найстаріших, зібралася, щоб віддати останню шану своєму Воїну, Василю Геричу, який трагічно загинув, захищаючи суверенітет та свободу України. Це був день, коли час зупинився для тисяч українців, чиї серця стиснулися від болю за чергового полеглого Захисника України. З глибоким сумом, але й безмежною гордістю, жителі Майдану провели в останню путь свого Героя, пам’ять про якого назавжди закарбується в історії громади. Кожен розумів, що це не просто прощання, а акт глибокої вдячності та шани перед величним подвигом.Вулиці села Майдан були переповнені людьми з самого ранку. Кожен куточок наповнився квітами та лампадками, що символізували світлу пам’ять про Василя. Коли траурна колона, що несла тіло Героя, наближалася, жителі села, не стримуючи сліз, опускалися на коліна, висловлюючи безмежну повагу та вдячність за його жертовність. Цей пронизливий жест демонстрував глибину скорботи та незламний дух громади, яка стоїть на захисті своєї держави.Дзвони церкви Успіння Пресвятої Богородиці розносилися над Майданом, їхній звук проникав у найпотаємніші куточки душі кожного присутнього. Це був не просто дзвін, а голос пам’яті, гімн вдячності та символ вічної шани. Під звуки військового оркестру, крізь сльози та невимовний біль, але з величезною гордістю, громада проводжала свого українського воїна, свого справжнього Героя. Кожна нота оркестру, кожен погляд присутніх свідчив про те, що пам’ять про Василя Герича, цього відданого Захисника України, житиме вічно.Священнослужителі здійснили відспівування, підносячи щирі молитви за спокій душі полеглого Захисника України. Земля, яку Василь так самовіддано любив і за яку віддав своє життя, з пошаною прийняла його в свої обійми. На могилу лягали свіжі вінки, кожен з яких був виразом невтішного горя та глибокої вдячності. У руках його рідних, які втратили найдорожче, майорів Державний Прапор України – символ незламності духу, безмежної любові до рідної землі та невимовної жертви, яку принесли тисячі українців заради майбутнього.Василь назавжди залишиться у серцях тих, хто мав щастя його знати. Він був світлою, щирою, надзвичайно доброю людиною. Справжній Син України, який своїм життям показав приклад незламної мужності та відданості. Люблячий чоловік, дбайливий батько, вірний син, надійний брат та відданий товариш – таким його пам’ятатимуть. Його життя було сповнене смислу, його дії – героїзму. Він є втіленням усього найкращого, що є в українському народі, і його жертва ніколи не буде забута.Сьогодні Майдан попрощався не просто з людиною, а з Воїном, який не шукав слави чи нагород. Він просто був там, де його присутність була найнеобхіднішою, на передовій боротьби за світле майбутнє України. Його жертовність не має меж і є яскравим прикладом самопожертви заради високих ідеалів.Василь Герич відійшов у вічність, але його ім’я промовлятимуть майбутні покоління. Його шляхом йтимуть сміливі, надихаючись його прикладом. Його подвиг житиме доти, доки б’ється українське серце, доки існує наша незалежна держава. Вічна пам’ять і безмежна слава Тобі, наш Захиснику України. Не забудемо. Не пробачимо. Герої не вмирають.