Безбар’єрність в медіа: коректна термінологія та інклюзивне спілкування

Українські медіа все частіше використовують некоректну термінологію щодо безбар’єрності, майже в половині публікацій та сюжетів. Це не є звинуваченням, а радше нагодою для професійної рефлексії, адже всі ми працюємо в умовах екстремального режиму, де мова часом не встигає за швидкими змінами реальності.

Війна зробила видимими багато важливих реалій життя, серед яких на першому місці – інвалідність. Тяжкий спадок стигматизації інвалідності, що сягає радянських часів, коли слово «інвалід» використовувалося як образа, досі тяжіє над суспільством.

На законодавчому рівні Україна відмовилася від визначення «інвалід» у сфері соціального захисту ще у 2018 році. Однак, щоб прибрати ярлики та стигми з колективної підсвідомості та побутової мови, знадобляться ще роки. Це складна робота, яку необхідно виконувати разом – усім суспільством, медіа, блогерами та лідерами думок. Важливо, щоб поняття безбар’єрність стало частиною нашої свідомості.

На спеціальній події для представників медіа під назвою «Коли можеш розправити крила», присвяченій початку тижня безбар’єрності, обговорювалися ці питання. У дискусії взяли участь представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища та ветеранської спільноти.

Як комунікувати коректно? Простий лайфгак: завжди пам’ятайте, що спочатку йде людина, а потім – її досвід. Тому правильно говорити: «людина з інвалідністю», «людина, звільнена з полону». Важливо підкреслити людську гідність та уникнути стигматизації.

У відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів», підготовленій до заходу та створеній на основі «Довідника безбар’єрності», детально розглянуті ці питання. Довідник призначений для тих, хто працює зі словом: представників медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів, а також для всіх, хто прагне зробити своє спілкування більш етичним.

Наша мова, те, що і як ми говоримо, значною мірою «програмує» нашу дійсність. Якщо ми прагнемо рівних можливостей та інклюзії, ми повинні включити їх насамперед у наше спілкування. Безбар’єрність у спілкуванні – це перший крок до інклюзивного суспільства.

Дякуємо партнерам із громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за цю можливість усунути бар’єри та перешкоди – як із мови, так і зі шляху українців.