Безбар’єрність в медіа: коректна термінологія та інклюзивність

Українські медіа, попри значні зусилля, майже в половині публікацій та сюжетів використовують некоректну термінологію щодо безбар’єрності. Це не є звинуваченням, а скоріше нагодою для професійної рефлексії, адже всі ми працюємо в умовах екстремального режиму, де мова часто не встигає за швидкими змінами реальності.

Війна зробила видимими багато важливих аспектів життя, зокрема, й інвалідність. Ми всі несемо важкий спадок стигматизації інвалідності, ще з радянських часів, коли слово «інвалід» могло використовуватися як образа. Україна на законодавчому рівні усунула визначення «інвалід» із царини соціального захисту ще у 2018 році. Однак, щоб прибрати ярлики та стигми з колективної підсвідомості та з побутової мови, знадобляться ще роки наполегливої праці.

Це тяжка, але важлива робота, яку ми можемо виконати разом, залучаючи все суспільство, медіа, блогерів та лідерів думок. Сьогодні я говорила про це на спеціальній події для представників медіа «Коли можеш розправити крила», присвяченій початку тижня безбар’єрності. До дискусії долучилися представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища та ветеранської спільноти.

Як комунікувати коректно та ефективно? Лайфхак простий: завжди пам’ятайте, що на першому місці – людина, а вже потім – її досвід. Тому правильно казати: «людина з інвалідністю», «людина, звільнена з полону». Саме такий підхід сприяє формуванню інклюзивного суспільства.

Детальніше про це йшлося у відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів», підготовленій до заходу. Вона базується на «Довіднику безбар’єрності» і призначена для медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів, а також для всіх, хто прагне зробити своє спілкування більш етичним та інклюзивним.

Наша мова, те, що і як ми говоримо, значною мірою «програмує» нашу дійсність. Тому, якщо ми прагнемо рівних можливостей та інклюзії, ми повинні включити їх насамперед у наше спілкування, уникаючи некоректної термінології та підтримуючи безбар’єрність у всіх її проявах.

Дякую партнерам із громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за цю нову можливість усунути бар’єри та перешкоди – як із мови, так і зі шляху українців. Створюючи інклюзивне суспільство, ми робимо Україну кращою для кожного.