Безбар’єрність в медіа: коректна термінологія та інклюзивне спілкування

Українські медіа у майже половині своїх матеріалів використовують некоректну термінологію щодо безбар’єрності. Це не критика, а стимул для професійного аналізу, адже всі працюємо в умовах постійних змін, і мова не завжди встигає за реальністю.

Війна зробила очевидними багато важливих аспектів життя, особливо інвалідність. Ми також стикаємося зі спадком стигматизації інвалідності, ще з радянських часів, коли слово «інвалід» використовувалося як щось образливе.

В Україні на законодавчому рівні у 2018 році відмовилися від визначення «інвалід» у сфері соціального захисту. Однак, потрібно більше часу, щоб усунути стереотипи та стигми з колективної свідомості та повсякденної мови. Це вимагає спільних зусиль усього суспільства, включаючи медіа, блогерів та лідерів думок. Важливо пам’ятати про безбар’єрність.

На спеціальному заході для медійників «Коли можеш розправити крила», присвяченому початку тижня безбар’єрності, обговорювалися ці питання. У дискусії взяли участь представники ЗМІ, бізнесу, архітектурного середовища та ветеранської спільноти.

Як спілкуватися правильно? Важливо пам’ятати: на першому місці – людина, а потім – її досвід. Тому ми говоримо «людина з інвалідністю» або «людина, звільнена з полону», щоб підкреслити людяність та повагу.

У відеолекції «Коли можеш комунікувати без бар’єрів», підготовленій до заходу, детально розглядалися ці питання. Вона базується на «Довіднику безбар’єрності» для медіа, комунікаційників, лідерів думок, освітян, держслужбовців, громадських активістів та всіх, хто прагне етичного спілкування. Адже наша мова формує нашу реальність. Якщо прагнемо рівних можливостей та інклюзії, це має відображатися у нашому спілкуванні.

Дякуємо партнерам з громадської організації «Безбар’єрність», Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Центру соціальних змін і поведінкової економіки за можливість усувати бар’єри як з мови, так і зі шляху українців, для забезпечення безбар’єрності.