Майже три роки війни – всім складно. Але найскладніше нашим воїнам! Вони там, на передових позиціях, кожної хвилини ризикуючи своїм життям і здоров’ям захищають Україну! Вони втомлені, зневірені, не мають впевненості у завтрашньому дні, без відпочинку, без належного забезпечення та підтримки.
Сенчанська громада з перших днів війни і до сьогодні підтримувала і підтримує наших воїнів-земляків. Але сьогодні маємо неприємну ситуацію по допомозі військовому у ремонті будинку після буревію.
Що ж насправді сталося?
На жаль, не вистачило мудрості та вміння у старости, яка не змогла спочатку встановити власника житла, потім не змогла зрозуміло пояснити воїну про порядок надання допомоги в разі пошкодження майна, що спровокувало дану ситуацію. Адже воїну взагалі не потрібно було займатися документами, бо не він є головою домогосподарства.
Я особисто спілкувалася з Анатолієм Дмитровичем. Для нього цей випадок дійсно був дуже не приємним. Адже йому, військовому, який за два роки вперше приїхав у короткострокову відпустку довелося займатися справами, які повинна була вирішити староста. При нашій розмові я принесла вибачення за вчинки та дії працівників.
Розумію, що робота з військовими та ветеранами потребує особливої уваги та індивідуального підходу.
Хочу нагадати, що в громаді діють декілька програм підтримки військових (жителів громади), а саме: 50 000 грн. – при мобілізації до ЗСУ, 5 000 грн. – на вирішення соціально-побутових питань, до 50 000 грн – при пораненні.
Також діє Програма матеріально – технічної підтримки Збройних Сил України.