Нехворощанська ОТГ, Суспільство
Історичні надгробки Мусія Лучника знайшли нове місце в Нехворощі
У селі Нехвороща на Полтавщині відбулася знакова історична подія: два старовинні кам’яні надгробки, що довгий час знаходилися біля літнього павільйону кафе «Удача», були урочисто перенесені на довічне зберігання до Свято-Миколаївської церкви. Ця подія має глибоке історичне коріння, пов’язане з діяльністю настоятеля Нехворощанської Архангело-Михайлівської церкви священника Мусія Петровича Лучника. Священник Лучник служив у Нехворощі з 1866 по 1898 роки, залишивши помітний слід у житті громади. Він був не лише духовним наставником, а й активним просвітителем: заснував дві церковно-приходські школи, викладав Закон Божий, навчав учнів земської школи, опікувався сиротами та підтримував нужденні родини. Його діяльність була високо оцінена, що підтверджується численними церковними нагородами та некрологом у «Полтавских епархиальных ведомостях» після його смерті. Похований священник Лучник був поруч із своєю дружиною Євдокією Іванівною, яка померла раніше. Їхні могили були відзначені кам’яними надгробками, встановленими дітьми. Наприкінці 1930-х років, у період «войовничого атеїзму», коли знищувалися церкви та поховання, ці надгробки дивом уціліли. Завдяки своїй значній вазі, вони пролежали нерухомо понад сім десятиліть, перш ніж потрапити до приватного кафе. У 2012 році надгробки були перевезені підприємницею Людмилою Петренко. Нещодавно, завдяки старшому науковому співробітнику Музею історії міста Дніпро Кирилу Андрійовичу Габору, вдалося прочитати висічені на них написи, що підтвердили їх приналежність священнику Мусію Петровичу та його дружині Євдокії Іванівні. Цей факт спонукав до негайного рішення про перенесення надгробків до церкви, де вони стануть місцем вшанування пам’яті видатного діяча. Перенесення надгробків стало можливим завдяки спільним зусиллям громади. Особливу вдячність висловлюють голові громади Віктору Дубовичу, водієві маніпу Олександру Хоменку, настоятелю Свято-Миколаївської церкви отцю Олександру, а також Людмилі Петренко за її внесок у збереження історичної спадщини. Ця подія підкреслює важливість збереження місцевої історії та вшанування пам’яті видатних особистостей, які зробили значний внесок у розвиток громади.

