Історичне рішення щодо заборони продажу та споживання собачого м’яса в Південній Кореї, що набуває чинності до лютого 2027 року, створило безпрецедентну кризу добробуту тварин. Приблизно пів мільйона собак, які утримувалися на фермах для м’яса, тепер опинилися у невизначеному становищі. Замість очікуваного порятунку, цим тваринам загрожує масова евтаназія, адже їх нікому прийняти.

Багато власників ферм, таких як пастор Чжу Йон-бон, що поєднує релігійну діяльність із розведенням собак, стикаються з нерозв’язними проблемами. “Ми намагаємося продати собак з минулого літа, але покупців немає”, — розповідає він про свої спроби адаптуватися до нового закону, який передбачає поступове припинення бізнесу до 2027 року. Це рішення, спрямоване на підвищення добробуту тварин, створило величезний пробіл у системі, що потребує негайного вирішення.

Торговці собачим м’ясом припинили закупівлі, а притулки для тварин вже критично переповнені. Водночас уряд та зоозахисні організації поки що не мають єдиного, чіткого плану дій щодо того, що робити з такою величезною кількістю тварин. Хоча фермерам надали три роки на згортання діяльності, більшість із них вважають цей термін абсолютно нереалістичним, враховуючи масштаби проблеми. Один із фермерів, який залишився анонімним, розповідає, що має півтори тисячі собак: “Я вже вклав усе, що мав, а тепер навіть ніхто не хоче їх забрати”, — каже він, висловлюючи розпач.

Навіть ті, хто раніше активно виступав за заборону собачого м’яса, визнають, що масштаби кризи були недооцінені. Лі Санкьон з організації Humane World for Animals Korea (Hwak) пояснює: “Закон ухвалено, але відвертої розмови про те, що робити з залишеними тваринами, досі не відбулося”. Офіційна позиція влади полягає в тому, що собаки, від яких відмовляться фермери, мають потрапити до притулків. Однак більшість цих закладів вже переповнені. Крім того, великі породи, які часто вирощують на м’ясних фермах, через свою вагу та стигматизацію менш привабливі для адопції в міському суспільстві. Потенційні власники також побоюються хвороб або агресії, що може ускладнювати прилаштування цих тварин.

Проблему поглиблює той факт, що багато з цих собак є чистокровними або змішаними тоса-іну, які офіційно визнані “небезпечними” породами та вимагають спеціального дозволу на утримання. Ця ситуація створює “ідеальний шторм”: тварини, врятовані від м’ясників завдяки забороні, тепер опиняються на межі евтаназії. “Ми боролися за цей закон, але ніхто не хоче брати відповідальність за наслідки”, — скаржиться один із фермерів. У зоозахисних організаціях підтверджують: врятувати всіх тварин неможливо. “Якщо частина з них стане “покинутими”, евтаназія буде неминучою”, — визнає Чо Хі-кьон з Корейської асоціації захисту тварин.

Водночас уряд заявляє, що щорічно інвестуватиме близько 4,3 мільйона доларів США у розширення притулків та підтримку приватних закладів. Додатково пропонуються компенсації — до 450 доларів за собаку — для фермерів, які достроково припинять діяльність. Проте навіть ці заходи не розв’язують головної проблеми — надто велика кількість тварин і брак чіткої інфраструктури для їх утримання. З 2015 року Hwak прилаштувала менше трьох тисяч собак — це мізерна частка від масштабів нинішньої кризи, спричиненої забороною собачого м’яса.

Експерти вважають, що необхідно чітко визначити, що робити із залишеними тваринами. “Не можна просто заборонити й забути. Адопція, евтаназія — усе має бути чесно проговорене”, — зазначає Чун Мьон-Сун із Сеульського національного університету. Дехто намагається врятувати собак, відправляючи їх за кордон — до Канади, США чи Великої Британії. У 2023 році команда з Hwak вивезла 200 тварин із ферми в місті Асан. Їхній власник Ян Чон-те був вражений співчуттям волонтерів. “Вони ставилися до тварин, як до людей. Це змусило мене замислитись”, — зізнається він.

Однак навіть він виступає проти повної заборони: “Якщо собакам не можна, то чому дозволено їсти свиней чи курей? У чому різниця?”. Пані Чон з Hwak заперечує: собаче м’ясо небезпечніше з точки зору гігієни, адже не входить до контрольованої м’ясної системи. І хоча споживання в Південній Кореї знижується — лише 8% опитаних у 2024 році зізналися, що їли собаче м’ясо протягом року — до повного припинення практики ще далеко.

Наразі закрито 623 із понад півтори тисячі собачих ферм. Але тисячі тварин залишаються заручниками нового гуманного порядку — без м’яса, але й без чітких шансів на життя. Це показує, що навіть найкращі наміри, як-от повна заборона собачого м’яса, вимагають детального планування та ресурсів для вирішення всіх супутніх проблем.