Матвій, який на фронті отримав псевдо «Голлівуд», у цивільному житті є сценаристом – представником доволі рідкісної професії. Цього року на телеканалі СТБ вийшов його серіал «Кохання та полум’я», де він виступив одним з авторів сценарію. Ще одна його повнометражна робота «На Різдво обіцяють сніг» нещодавно виграла конкурс Держкіно, що свідчить про його талант та потенціал у галузі кіно.

«Я відкрив для себе професію сценариста за кілька років до початку повномасштабного вторгнення», – розповідає Матвій. До цього він працював журналістом, зокрема, робив розслідування. У Матвія велика родина – троє дітей та дружина. Старші діти вже самостійні, а молодші вирішили залишитися з батьками в Києві, попри небезпеку.

«Коли дізнався про напад, першим ділом почав шукати зброю», – згадує «Голлівуд». Він забезпечив свою сім’ю, відправивши дружину з дітьми на захід України, але вони швидко повернулися, заявивши, що залишаться разом з ним у столиці. «Я одразу домовився з дружиною, що коли прийде час виконувати обов’язок, я піду», – додає він.

Матвія мобілізували трохи більше року тому, на початку літа 2024 року. «Звичайна історія: на вулиці підійшли представники ТЦК, і ми почали оформляти документи. Все було коректно, можливо, тому, що я був готовий до цього і не створював конфлікту», – пояснює він. Матвій мав бажання потрапити саме до 108-ї бригади ТрО, куди його й направили.

«Мені її рекомендували через досвідчене командування, повагу до особового складу та високий рівень підготовки, який надають новачкам», – пояснює вибір військової частини. Він був приємно здивований рівнем забезпечення та умовами служби, які виявилися значно кращими, ніж він очікував після навчального центру, що нагадував «совок».

«Після навчального центру, який нагадував «совок», тут я відчув себе, немов у голлівудському кіно», – ділиться враженнями Матвій. Він відзначив різницю між армією та війною, наголосивши на професіоналізмі та чіткій пріоритезації завдань у бригаді. «Важливий тільки результат – це головний показник», – підкреслює він.

Колектив бригади виявився багатонаціональним, крім українців, тут служать добровольці з Колумбії та Великої Британії. Завдяки знанню англійської мови, Матвій швидко адаптувався. Починав як солдат-стрілець, але згодом став командиром відділення, а нещодавно – командиром взводу. Ця посада вимагає глибоких знань, тому він планує здобувати відповідну освіту.

«Ні, весь військовий досвід я отримав вже тут, у 108-й бригаді ТрО», – відповідає Матвій на запитання про строкову службу. Щодо забезпечення, він зазначає, що все необхідне – зброя, броня – було надано.

«Ротація відбувалася в повній темряві. Дуже важко було зорієнтуватися, але коли я опинився в окопі, зрозумів, що там все влаштовано логічно й надійно», – згадує свій перший вихід на передову. Незважаючи на поширені думки про жахи піхотної служби, він виявив, що «не так страшний чорт, як його малюють».

Щодо першого обстрілу, Матвій був спокійний. «Я просто заздалегідь не знав, як реагуватиму, і через те більше побоювався не самих обстрілів, а того, щоб не осоромитись», – пояснює він. Його добре підготували у бригаді, що дозволило зберігати зосередження.

«День почався з того, що по нас почав працювати танк», – розповідає про один із бойових епізодів. Точна робота різних підрозділів, від пілотів до артилеристів, допомогла швидко виявити та знищити ворожу техніку. «Мене вражає точність і злагодженість роботи всіх цих ланок, різних людей з різних підрозділів», – ділиться він.

Особливу небезпеку становлять дрони, зокрема ті, що працюють на оптоволокні. «Зараз головна загроза – дрони на оптоволокні, які використовуємо і ми, і рашисти», – пояснює Матвій. Він також має досвід оператора БПЛА, що допомагає йому краще розуміти розвідку та навпаки.

Матвій має нагороду від командира батальйону – «Хрест Незламності», яку сприймає як стимул для подальших досягнень. Ситуація на його ділянці відповідальності контролюється ЗСУ, ворожі спроби прориву успіху не мають. «Мир на наших умовах. І ми цього доб’ємося», – впевнено заявляє він.

«Втома є, але мені допомагає не думати про це думка, що зі мною працюють хлопці, які тут з 2022-го року», – говорить Матвій про виснаження. Його мрія – мирне життя з сім’єю. «Я вважаю, що жодна розумна людина не хоче війни. Коли війна приходить, треба захищати свій дім. Але мрію я про мир», – підкреслює він.

Плани на майбутнє включають повернення до творчої роботи. «Я жодного сумніву не маю, що будуть фільми про війну», – переконаний він. Незважаючи на зайнятість на командній посаді, він веде творчий щоденник, де фіксує свої думки та досвід.

«Так, я був у відпустці навесні. Коли з’являється будь-яка нагода, намагаюся потрапити додому, навіть якщо це пару днів», – розповідає про зустрічі з рідними. Він дуже сумує за ними, але розуміє, заради чого проходить через це.

Телефон рекрутингового центру 108-ї Кодацької бригади ТрО: 0 800 337 803. FB: https://www.facebook.com/share/16PMW9TCL2/?mibextid=wwXIfr