28 червня 2025 року Україна готується відзначити знаменну дату – 29-ту річницю ухвалення Конституції України, ключового нормативно-правового акта держави. Цей Основний Закон закріплює засади суспільного ладу, державний устрій, визначає систему, порядок утворення та принципи діяльності державних органів, а також невід’ємні права та обов’язки громадян.

Ухвалення та введення в дію Верховною Радою України Основного Закону 28 червня 1996 року стало вирішальним етапом у процесі утвердження української державності, маючи колосальне політичне та правове значення для формування української політичної нації та розвитку громадянського суспільства. Міжнародні експерти, зокрема Венеціанська комісія, підтвердили відповідність положень нашої Конституції щодо прав, свобод та обов’язків громадян провідним міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Конституція України дійсно орієнтована на гуманістичні ідеали та правові взаємовідносини між суспільством і державою. Ця її особливість значною мірою зумовлена тим, що, незважаючи на складне колоніальне та тоталітарне минуле, українцям завжди був притаманний пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Саме цей історичний шлях робить нас невід’ємною частиною європейської цивілізації та істотно відрізняє від інших режимів, які зневажають людські права.

Ключове значення Конституції України

Конституція України – це не просто головний нормативно-правовий акт, що визначає основи суспільного ладу та державний устрій; вона регулює відносини між державою та суспільством, гарантуючи права і свободи людини. Для українців Конституція є не лише ядром національної правової системи, а й нашим моральним орієнтиром. Вона втілює поняття прав і свобод, гідності та цінностей, символізує стійкість та нескореність українського народу.

Сьогодні, в умовах повномасштабного вторгнення та численних злочинів агресора, ми як ніколи гостро усвідомлюємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та нагальну необхідність їх захисту й збереження для прийдешніх поколінь. Українська Конституція є реальним, дієвим документом, на відміну від декларативних «конституцій» тоталітарних режимів, які не захищають ні власних громадян від обмеження прав, ні інші народи від злочинів агресії.

Історично конституційний процес в Україні свідчить про глибокі наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність та територіальна цілісність своєї держави, а також європейський цивілізаційний вибір.

Нам це вдалося, і нині Україна – незалежна сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині міцно закріплено в Основному Законі.

Конституція України чітко визначає, що захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, а також повага до її державних символів є обов’язком кожного громадянина. Сьогодні мільйони українців, чинячи спротив російському вторгненню та захищаючи державу від окупанта, виконують свій священний конституційний обов’язок. Разом ми продовжуємо протистояти агресору, який зневажає юридичні норми та міжнародне право, наближаючи нашу Перемогу, за якою має послідувати притягнення до відповідальності держави-терориста.

Історичні віхи українського конституціоналізму

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість та унікальні особливості. Він розвинувся під впливом європейських країн, заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть, відповідно до національного характеру українців, їхнього способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Середньовічна передісторія українського конституціоналізму охоплює період від «Руської Правди» (ХІ ст.) до Литовських статутів (ХVІ ст.), що стали першими кодифікаціями права на українських землях. Зародження вітчизняної конституційної думки пов’язане з добою Гетьманщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.), де гетьманські універсали та міжнародні договори регламентували внутрішній устрій. Особливе місце займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року – «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького», що став першою європейською конституцією в сучасному розумінні, обґрунтувавши право України на державну самостійність.

Формування конституційних ідей продовжилося після втрати державності (кінець ХVІІІ – початок ХХ століть) у працях Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Георгія Андрузького та інших діячів, що декларували ідеї республіканського устрою та громадянських прав. Конституційний процес в добу Української революції 1917–1921 років привів до розробки важливих документів, таких як «Статут про державний устрій, права і вольності УНР» та Тимчасовий основний закон ЗУНР, які заклали основи державницької традиції.

Конституційні ініціативи українського визвольного руху ХХ століття, зокрема ухвалення Соймом Карпатської України конституційних законів у 1939 році та діяльність Української головної визвольної ради (УГВР) у 1944 році, продовжили традиції державотворення, незважаючи на складні умови.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення нинішньої Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та всеукраїнського референдуму, що підтвердив вибір народу, робота над прийняттям Основного Закону тривала майже 4 роки, супроводжуючись гострими дискусіями. 28 червня 1996 року, після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію як «Конституційна ніч», Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.

Основні положення Конституції України

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. У преамбулі наголошується, що Основний Закон ухвалюється Верховною Радою від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління визначається поділом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що діють у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Україна визначена як соціальна держава.

Зовнішньополітична діяльність держави, згідно з Конституцією, спрямована на забезпечення національних інтересів та безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.

У Конституції закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що відповідає світовим демократичним стандартам. Також визначено конституційні органи України, їхній статус та повноваження, територіальний устрій та органи місцевого самоврядування. Процедура внесення змін до Конституції є досить жорсткою, вимагаючи від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України. З прийняттям Конституції України 1996 року попередні конституційні акти втратили чинність.

Додаткові матеріали до Дня Конституції України

– Інтернет-банери до цього державного свята (2022): https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/28-chervnya-vidznachayemodenkonstytuciyi-ukrayiny1

– інформаційні матеріали до 25-річчя від дня ухвалення Конституції України (2021): https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-25-richchya-vid-dnya-uhvalennya-konstytuciyi-ukrayiny

– ключові тези та історична довідка щодо української Конституції: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciynimaterialy-do-dnya-konstytuciyi-ukrayiny

– фотоальбом «Незалежність. Найкращий час» / «Independence. Prime Time» (українською та англійською мовами): https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nezalezhnist-naykrashchyy-chasfotoalbom

– виставка «На службі Феміді»: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-na-sluzhbi-femidi

історичні каруселі:

Конституції Української революції (2024): https://t.me/uinp_gov/1826;

Батьки законотворчості та конституціоналізму: https://t.me/uinp_gov/493.

« повернутися