Маємо пам’ятати… Кожне ім’я загиблого захисника Оратівщини, викарбуване на Алеї пам’яті і слави, — це наш спільний біль, наша гірка історія та надвисока ціна, яку ми платимо за життя у вільній державі. Ми пам’ятаємо про це щоденно, адже пам’ять про героїв — це основа майбутнього.

6 жовтня — особливий день, коли ми вшановуємо світлу пам’ять нашого героя-земляка, мужнього оборонця української землі, який два роки тому став відважним лицарем неба — Підлипнього Максима Дмитровича (26.03.1995-06.10.2023). Максим, уродженець села Чернявка, назавжди залишиться в наших серцях як символ нескореності та жертовності.

Максим народився в селі Кожанка, але згодом його родина переїхала до села Чернявка. Саме тут пройшли його дитинство та шкільні роки. Після здобуття середньої освіти, хлопець оволодів професіями електромонтера з обслуговування електроустановок, електрогазозварника та водія автотранспортних засобів у Погребищенському вищому професійному училищі. Це свідчить про його прагнення до освоєння нових знань та навичок, які, на жаль, не були реалізовані в мирному житті.

28 червня 2023 року Максим Підлипній став бійцем 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Після проходження військового навчання у Гайсині, стрілець-помічник гранатометника з позивним «Липа» був направлений на виконання бойових завдань поблизу Невельського, що на Донеччині. Це був складний, але важливий етап його служби, де він демонстрував свою відданість та професіоналізм.

4 жовтня — останній раз рідні чули його слова: «Йду на завдання, чекайте від мене повідомлення». На превеликий жаль, ні наречена, ні батьки, ні брат не дочекалися більше повідомлень від Максима. Це день, який назавжди закарбувався в пам’яті родини як день прощання з близькою людиною.

Солдат Підлипній М. загинув 6 жовтня, під час виконання надзвичайно небезпечного завдання. Повертаючись за побратимами, які виходили з позицій, він прийняв на себе удар атакуючого ворожого дрона. Цінною власного життя Максим врятував життя своїх побратимів, проявивши неймовірну мужність та самовідданість. Його подвиг — це приклад справжнього патріотизму та жертовності заради інших.

Нехай добрий і світлий спомин про відважного воїна, який до останнього подиху захищав цілісність і незалежність своєї держави, назавжди залишиться у наших серцях. Ми не маємо права забувати таких героїв, адже їхня жертва — це наша майбутня свобода.