Маємо пам’ятати подвиг Героя: Олександр Літинський

Герої не вмирають – вони стають світлом, яке ніколи не згасне. Смерть не має влади над пам’яттю, і ми повинні завжди пам’ятати тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

13 березня минає два роки, як до Небесного строю долучився наш Захисник, справжній герой – Літинський Олександр Романович (26.05.1969-13.03.2023). Його життя – приклад відданості, мужності та безмежної любові до рідної землі.

Народився Олександр Романович на Хмельниччині у с.Вовковинці Дережнянського району. Згодом сім’я переїхала на малу батьківщину, у село Животівка, що з раннього дитинства стало для Олександра рідним куточком. Після закінчення місцевої восьмирічної школи, він розпочав трудову біографію у колгоспі. Поєднуючи роботу з навчанням, Олександр закінчив Оратівську вечірню школу. Здобув професію водія та механізатора сільськогосподарської техніки у Зозівському професійно-технічному училищі. Повернувшись після служби в армії, Олександр одружився, створивши міцну сім’ю з дружиною Наталією. У сім’ї народився син Іван.

Олександр був працьовитим, відповідальним чоловіком, сумлінно працював водієм, трактористом і комбайнером у Животівці, а з 2005 року – у сусідній Рожичній. Він не звик відкладати справи на потім, присвячуючи себе роботі та родині. Навіть улюблену риболовлю він відкладав заради інших. Змалку привчав сина до праці, і Іван завжди охоче допомагав батькові під час канікул, переймаючи його працьовитість та любов до землі.

Під час антитерористичної операції на сході України Олександр Романович був призваний на військову службу у 72-гу окрему механізовану бригаду Чорних Запорожців, де служив у взводі матеріального забезпечення. З квітня 2015 року по липень 2016 року він брав безпосередню участь в АТО у Донецькій області, захищаючи східні рубежі нашої країни. Після повномасштабного вторгнення Росії, з червня 2022 року, Олександр був мобілізований на захист Вітчизни. Він з честю виконував військовий обов’язок, наближаючи мирне майбутнє для України та для кожного з нас.

Справжній патріот і боєць, Олександр був сильним і незламним у боротьбі з ворогом, незважаючи на прогресуючу хворобу, яка загострювалася в умовах активних бойових дій. Його мужність та відвага заслуговують на найвищу пошану.

13 березня 2023 року серце Олександра Літинського зупинилося у нерівному двобої з важкою хворобою. Це була людина надзвичайно скромна, безвідмовна у допомозі іншим, добра, щира і великодушна. Ці благородні якості успадкував і син захисника Іван, який є гідним продовжувачем батька-Героя і сьогодні мужньо захищає суверенітет України у лавах ЗСУ.

Вшануймо пам’ять про Героя-земляка Олександра Літинського світлими спогадами, глибокою повагою та тихою вдячністю. Нехай його подвиг надихає нас на нові звершення в ім’я України!