Маємо пам’ятати.

Пам’ятати, якою ціною виборюється свобода і незалежність нашої держави. 5 березня минає три роки, як минає три роки від дня, коли на десятий день повномасштабного вторгнення загинув 19-річний солдат ЯРОВЕНКО Максим Володимирович (15.01.2003 – 05.03.2022). Його героїчна смерть – це нагадування про страшну ціну, яку Україна платить за свою свободу.

Малою батьківщиною Максима стало селище Оратів. З шести років хлопчик проживав із мамою та сестричкою у с. Рожична. Після закінчення школи у Погребищенському вищому професійному училищі він здобув професії механізатора та електрозварювальника. Його життєвий шлях почався з роботи будівельника у Вінниці, а потім він відправився на строкову службу. Строкову службу у Збройних Силах України Максим проходив у Харкові, при Військовому інституті танкових військ. Саме Харків, місто, яке з першого дня протистояло російському агресору, стало найбільшою кровоточивою раною на Слобожанщині. Бої за Харків та його околиці тривали довгих сім місяців, забираючи життя кращих синів України.

Рашистська нечисть, що вдерлася на наші землі, загасила життєву свічку Максима на ранньому світанку юнацьких літ. Загинув він під час бойових дій у Новобаварському районі Харкова, віддавши своє життя за майбутнє України. Максим пішов на військову службу простим солдатом, але назавжди залишився Ангелом. Тепер він довічно нестиме службу у Небесному строю, захищаючи свою родину, громаду та всю державу. Його подвиг – приклад мужності та самовідданості.

Вічна пам’ять і слава Герою! Україна ніколи не забуде своїх героїв.